לוּקָס 1
| תאופילוס היקר, אנשים רבים כבר כתבו על הדברים שהתרחשו בינינו, | 1 |
Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
| על־פי סיפוריהם של תלמידי ישוע ושל עדי ראייה אחרים. | 2 |
як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
| גם אני חקרתי היטב את התרחשות הדברים מתחילתם, והחלטתי כי טוב שאכתוב לך אותם לפי סדר העניינים, | 3 |
тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
| כדי שיהיה לך מידע מדויק על הנושא שלמדת. | 4 |
щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
| בימי הורדוס מלך יהודה היה בארץ כהן בשם זכריה, אשר היה שייך למחלקת אביה – ממשרתי בית־המקדש. גם אשתו אלישבע הייתה ממשפחה כוהנית. | 5 |
За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
| זכריה ואלישבע היו אנשים צדיקים, אשר אהבו את ה׳ ושמרו את כל מצוותיו וחוקותיו. | 6 |
І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
| אולם לא היו להם ילדים, כי אלישבע הייתה עקרה, ושניהם כבר היו זקנים. | 7 |
А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
| יום אחד, כאשר הייתה מחלקתו של זכריה בתורנות בבית־המקדש, נפל בגורלו להיכנס אל היכל ה׳ ולהקטיר קטורת. | 8 |
І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
| 9 |
за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
| בינתיים עמד כל העם בחוץ והתפלל, כנהוג בעת הקטרת הקטורת. | 10 |
Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
| לפתע נראה מלאך ה׳ אל זכריה מימין למזבח הקטורת. | 11 |
І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
| זכריה נבהל ונמלא פחד. | 12 |
І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
| ”אל תירא, זכריה“, הרגיע אותו המלאך.”באתי לבשר לך שאלוהים שמע את תפילתך, ושאשתך אלישבע תלד לך בן! עליך לקרוא לו’יוחנן‘. | 13 |
А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
| לידתו תביא לכם שמחה ואושר, ואנשים רבים ישמחו יחד אתכם, | 14 |
І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
| כי ה׳ הועיד אותו לגדולות. עליו להינזר מיין ומשקאות חריפים, והוא יימלא ברוח הקודש מעת לידתו. | 15 |
Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
| יוחנן ישיב רבים מעם ישראל אל ה׳ אלוהיהם. | 16 |
І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
| הוא ילך לפני ה׳ ברוחו ובגבורתו של אליהו הנביא, ישלים בין אבות לבנים, וישיב את המרדנים לדרך הצדקה והתבונה. אכן, הוא יכין את העם לבואו של האדון.“ | 17 |
І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
| ”כיצד אדע שדבריך נכונים?“שאל זכריה.”הלא אדם זקן אני, וגם אשתי כבר זקנה.“ | 18 |
І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
| ”אני המלאך גבריאל!“השיב המלאך.”אני עומד לפני אלוהים, והוא אשר שלח אותי לבשר לך את ההודעה הזאת. | 19 |
А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
| דע לך כי כל אשר אמרתי יתקיים בבוא הזמן, אולם מאחר שלא האמנת לדברי, לא תוכל להוציא מילה מפיך מרגע זה ועד שיתקיימו דברי!“ | 20 |
І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
| האנשים אשר התפללו בחוץ המתינו בינתיים לזכריה, ולא הבינו מדוע התעכב. | 21 |
А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
| לבסוף, כשיצא זכריה החוצה הוא לא יכול היה לדבר אל העם, אולם מסימני ידיים הבינו האנשים שראה חזיון. | 22 |
Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
| זכריה נשאר בבית־המקדש עד תום ימי התורנות של מחלקתו, ולאחר מכן שב לביתו. | 23 |
І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
| כעבור זמן קצר הרתה אלישבע אשתו והסתתרה מעיני הציבור כחמישה חודשים. | 24 |
А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
| ”מה טוב הוא אלוהים!“קראה אלישבע בשמחה רבה.”ברחמיו הרבים הוא הסיר את חרפת עקרותי!“ | 25 |
„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
| בחודש השישי להריונה של אלישבע שלח אלוהים את המלאך גבריאל אל העיר נצרת שבגליל, | 26 |
А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
| אל נערה בתולה בשם מרים, ארוסתו של יוסף משושלת בית־דוד. | 27 |
до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
| גבריאל נגלה אל מרים ואמר לה:”שלום לך, אשת חן, ה׳ עמך!“ | 28 |
І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
| מרים נבהלה לרגע; דברי המלאך הביכו אותה, והיא ניסתה לנחש בלבה למה הוא התכוון. | 29 |
Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
| ”אל תפחדי, מרים, “הרגיע אותה המלאך,”כי מצאת חן בעיני אלוהים והוא החליט לברך אותך. | 30 |
А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
| בעוד זמן קצר תיכנסי להריון ותלדי בן. בשם’ישוע‘תקראי לו. | 31 |
І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
| הוא יהיה רם־מעלה וייקרא בן־אלוהים. ה׳ ייתן לו את כסא דוד אביו, | 32 |
Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
| והוא ימלוך על עם־ישראל לעולם ועד; מלכותו לא תסתיים לעולם.“ (aiōn g165) | 33 |
І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“. (aiōn g165)
| ”כיצד אוכל ללדת?“שאלה מרים בתמיהה.”הרי אני בתולה!“ | 34 |
А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
| השיב לה המלאך:”רוח הקודש תבוא אליך, וגבורת אלוהים תצל עליך. משום כך הבן הקדוש שייוולד ייקרא בן־אלוהים.“ | 35 |
І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
| המלאך המשיך:”לפני שישה חודשים נכנסה קרובתך הזקנה אלישבע להריון – כן, זו ששכנותיה קראו לה’העקרה‘– וגם היא תלד בן! | 36 |
А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
| כי אין דבר בלתי אפשרי לאלוהים“. | 37 |
Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
| ”הנני שפחתך, אדוני, “אמרה מרים בענווה,”ואני מוכנה לעשות את כל אשר יאמר לי. אמן שיתקיימו דבריך.“לאחר מכן נעלם המלאך. | 38 |
А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“І відійшов а́нгол від неї.
| כעבור ימים אחדים מיהרה מרים אל הרי יהודה, אל ביתו של זכריה, ובהיכנסה אל הבית ברכה את אלישבע לשלום. | 39 |
Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
| 40 |
І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
| לשמע ברכתה של מרים התנועע התינוק בבטנה של אלישבע, והיא נמלאה ברוח הקודש. | 41 |
Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
| ”ברוכה את בנשים, מרים, וברוך תינוקך!“פרצה אלישבע בקריאת שמחה. | 42 |
і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
| ”מדוע זכיתי בכבוד הגדול שאם אדוני באה לבקר אותי? | 43 |
І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
| התינוק בבטני התנועע בשמחה לשמע קול ברכתך! | 44 |
Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
| אלוהים ברך אותך בצורה נפלאה כזאת משום שהאמנת כי יקיים את דבריו.“ | 45 |
Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
| השיבה מרים:”ברכי נפשי את ה׳; | 46 |
А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
| אגיל ואשמח באלוהים מושיעי! | 47 |
і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
| כי עשה חסד עם שפחתו, ומעתה יברכוני כל הדורות. | 48 |
що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
| גדולות ונפלאות עשה עמי אל שדי, קדוש שמו. | 49 |
бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
| מדור לדור הוא מעניק את חסדו ורחמיו לכל היראים אותו. | 50 |
і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
| בזרוע נטויה עשה מעשי גבורה, הפר מזימות גאים ורשעים, | 51 |
Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
| והוריד שליטים מכיסאם. אולם את השפלים והנחותים הוא רומם! | 52 |
Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
| את העניים האכיל ואת העשירים הרעיב! | 53 |
удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
| אלוהים תמך בעבדו ישראל, ולא שכח כי הבטיח לאבותינו – לאברהם ולזרעו – לרחם על ישראל לעולם ועד!“ (aiōn g165) | 54 |
Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
| מרים נשארה אצל אלישבע כשלושה חודשים, ולאחר מכן חזרה לביתה. | 56 |
І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
| בינתיים תמו ימי הריונה של אלישבע והיא ילדה בן. | 57 |
А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
| השמועה על החסד שעשה איתה ה׳ התפשטה עד מהרה בין שכניה וקרובי משפחתה, וכולם שמחו בשמחתה. | 58 |
І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
| ביום השמיני להולדת התינוק התכנסו השכנים והקרובים לטקס ברית־המילה. האורחים היו בטוחים שהתינוק ייקרא”זכריה“– על שם אביו, | 59 |
І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
| אולם אלישבע אמרה:”לא, שם התינוק יוחנן!“ | 60 |
І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
| ”יוחנן?“התפלאו האורחים.”אבל אין במשפחתך אף אחד בשם הזה“. | 61 |
А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
| הם פנו אל זכריה (שעדיין לא היה מסוגל לדבר), ושאלו אותו בתנועות ידיים וברמזים כיצד ייקרא התינוק. | 62 |
І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
| זכריה ביקש בתנועות ידיים שיביאו לו לוח, וכתב עליו:”שם הילד יוחנן“. | 63 |
Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
| באותו רגע חזר אליו כושר הדיבור והוא החל לברך את אלוהים. | 64 |
І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
| כל השכונה נמלאה יראת כבוד, והדבר היה נושא לשיחה בכל הרי יהודה. | 65 |
І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
| כל השומעים התרשמו עמוקות ואמרו:”מעניין למה נועד הילד הזה.“כי היה ברור להם שאלוהים איתו. | 66 |
А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“І Господня рука була з нею.
| לאחר מכן נמלא זכריה אביו רוח הקודש וניבא את הנבואה הבאה: | 67 |
Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
| ”ברוך ה׳ אלוהי ישראל, כי פנה אל עמו, הודיע ופדה אותו. | 68 |
„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
| ה׳ שלח לנו מושיע גיבור משושלת בית דוד עבדו – | 69 |
Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
| כפי שהבטיח לנו בפי נביאיו הקדושים עוד לפני זמן רב – (aiōn g165) | 70 |
як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх, (aiōn g165)
| כדי להצילנו מיד כל אויבינו ושונאינו. | 71 |
що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
| אלוהים יעשה חסד עם אבותינו ויזכור את בריתו | 72 |
що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
| ואת שבועתו לאברהם אבינו: | 73 |
що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
| להצילנו מיד אויבינו, ולהעניק לנו את הזכות לשרתו כל ימי חיינו בקדושה, ובצדקה וללא פחד.“ | 74 |
щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
| 75 |
у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
| ”ואתה, ילדי הקטן, תיקרא נביא לאל עליון, כי תלך לפני האדון ותפנה לו את הדרך. | 76 |
Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
| אתה תלמד את בני־ישראל כיצד הם יכולים להיוושע על־ידי סליחת חטאיהם. | 77 |
щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
| בזכות אהבתו, רחמיו וטוב־לבו של אלוהים יזרח עלינו אור ממרום, | 78 |
через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
| כדי להאיר לשרויים במוות ובחשכה, וכדי להוביל את רגלינו אל דרך השלום.“ | 79 |
щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
| הילד גדל, התחזק והתחשל באופיו. הוא התגורר במדבר עד שהגיע המועד להתחיל את שליחותו אל עם־ישראל. | 80 |
А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.
