< איוב 34 >

ויען אליהוא ויאמר 1
І говорив Елі́гу та й сказав:
שמעו חכמים מלי וידעים האזינו לי 2
„Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
כי-אזן מלין תבחן וחך יטעם לאכל 3
Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
משפט נבחרה-לנו נדעה בינינו מה-טוב 4
Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
כי-אמר איוב צדקתי ואל הסיר משפטי 5
Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
על-משפטי אכזב אנוש חצי בלי-פשע 6
Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
מי-גבר כאיוב ישתה-לעג כמים 7
Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
וארח לחברה עם-פעלי און וללכת עם-אנשי-רשע 8
і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
כי-אמר לא יסכן-גבר-- ברצתו עם-אלהים 9
Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
לכן אנשי לבב-- שמעו-לי חללה לאל מרשע ושדי מעול 10
Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
כי פעל אדם ישלם-לו וכארח איש ימצאנו 11
Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
אף-אמנם אל לא-ירשיע ושדי לא-יעות משפט 12
Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
מי-פקד עליו ארצה ומי שם תבל כלה 13
Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
אם-ישים אליו לבו רוחו ונשמתו אליו יאסף 14
Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
יגוע כל-בשר יחד ואדם על-עפר ישוב 15
всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
ואם-בינה שמעה-זאת האזינה לקול מלי 16
Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
האף שונא משפט יחבוש ואם-צדיק כביר תרשיע 17
Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
האמר למלך בליעל-- רשע אל-נדיבים 18
Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
אשר לא-נשא פני שרים ולא נכר-שוע לפני-דל כי-מעשה ידיו כלם 19
Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
רגע ימתו-- וחצות לילה יגעשו עם ויעברו ויסירו אביר לא ביד 20
за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
כי-עיניו על-דרכי-איש וכל-צעדיו יראה 21
Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
אין-חשך ואין צלמות-- להסתר שם פעלי און 22
немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
כי לא על-איש ישים עוד-- להלך אל-אל במשפט 23
Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
ירע כבירים לא-חקר ויעמד אחרים תחתם 24
Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
לכן--יכיר מעבדיהם והפך לילה וידכאו 25
Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
תחת-רשעים ספקם-- במקום ראים 26
Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
אשר על-כן סרו מאחריו וכל-דרכיו לא השכילו 27
за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
להביא עליו צעקת-דל וצעקת עניים ישמע 28
щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
והוא ישקט ומי ירשע-- ויסתר פנים ומי ישורנו ועל-גוי ועל-אדם יחד 29
Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
ממלך אדם חנף-- ממקשי עם 30
щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
כי-אל-אל האמר נשאתי-- לא אחבל 31
Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
בלעדי אחזה אתה הרני אם-עול פעלתי לא אסיף 32
Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
המעמך ישלמנה כי-מאסת--כי-אתה תבחר ולא-אני ומה-ידעת דבר 33
Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
אנשי לבב יאמרו לי וגבר חכם שמע לי 34
Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
איוב לא-בדעת ידבר ודבריו לא בהשכיל 35
„Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
אבי--יבחן איוב עד-נצח על-תשבת באנשי-און 36
О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
כי יסיף על-חטאתו פשע בינינו יספוק וירב אמריו לאל 37
бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.

< איוב 34 >