Προς Ρωμαιους 6
1 τι ουν ερουμεν επιμενομεν τη αμαρτια ινα η χαρις πλεοναση
Що ж скажемо? Чи продовжимо грішити, щоб благодать примножилася?
2 μη γενοιτο οιτινες απεθανομεν τη αμαρτια πως ετι ζησομεν εν αυτη
Зовсім ні! Якщо ми померли для гріха, то як можемо далі жити в ньому?
3 η αγνοειτε οτι οσοι εβαπτισθημεν εις χριστον ιησουν εις τον θανατον αυτου εβαπτισθημεν
Хіба ви не знаєте, що всі ми, що були хрещені в Христі Ісусі, були хрещені в Його смерть?
4 συνεταφημεν ουν αυτω δια του βαπτισματος εις τον θανατον ινα ωσπερ ηγερθη χριστος εκ νεκρων δια της δοξης του πατρος ουτως και ημεις εν καινοτητι ζωης περιπατησωμεν
Тож ми були поховані з Ним через хрещення в смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих через славу Отця, так і ми жили оновленим життям.
5 ει γαρ συμφυτοι γεγοναμεν τω ομοιωματι του θανατου αυτου αλλα και της αναστασεως εσομεθα
Бо якщо ми об’єдналися з Ним такою ж смертю, як Його, ми, безумовно, будемо об’єднані з Ним таким же воскресінням.
6 τουτο γινωσκοντες οτι ο παλαιος ημων ανθρωπος συνεσταυρωθη ινα καταργηθη το σωμα της αμαρτιας του μηκετι δουλευειν ημας τη αμαρτια
Ми знаємо, що наша стара людина була розіп’ята з Ним, щоб гріховне тіло було знищене і ми не були більше рабами гріха,
7 ο γαρ αποθανων δεδικαιωται απο της αμαρτιας
бо той, хто помер, звільнений від гріха.
8 ει δε απεθανομεν συν χριστω πιστευομεν οτι και συζησομεν αυτω
І якщо ми померли з Христом, то віримо, що й житимемо з Ним.
9 ειδοτες οτι χριστος εγερθεις εκ νεκρων ουκετι αποθνησκει θανατος αυτου ουκετι κυριευει
Бо ми знаємо, що Христос, воскреснувши з мертвих, більше не вмирає, смерть уже не панує над Ним.
10 ο γαρ απεθανεν τη αμαρτια απεθανεν εφαπαξ ο δε ζη ζη τω θεω
Адже Він помер один раз заради гріха; але [тепер] живий і живе для Бога.
11 ουτως και υμεις λογιζεσθε εαυτους νεκρους μεν ειναι τη αμαρτια ζωντας δε τω θεω εν χριστω ιησου τω κυριω ημων
Так і ви вважайте себе мертвими для гріха, але живими для Бога в Ісусі Христі, нашому Господі.
12 μη ουν βασιλευετω η αμαρτια εν τω θνητω υμων σωματι εις το υπακουειν αυτη εν ταις επιθυμιαις αυτου
Не дозволяйте гріху панувати у вашому смертному тілі, щоб ви не слухалися його пожадливостей,
13 μηδε παριστανετε τα μελη υμων οπλα αδικιας τη αμαρτια αλλα παραστησατε εαυτους τω θεω ως εκ νεκρων ζωντας και τα μελη υμων οπλα δικαιοσυνης τω θεω
і не віддавайте жодної частини ваших тіл гріху як знаряддя неправедності, а скоріше віддайте себе Богові, як воскреслі з мертвих, і всі ваші тіла віддайте як знаряддя праведності.
14 αμαρτια γαρ υμων ου κυριευσει ου γαρ εστε υπο νομον αλλ υπο χαριν
Адже гріх уже не пануватиме над вами, бо ви не під Законом, а під благодаттю.
15 τι ουν αμαρτησομεν οτι ουκ εσμεν υπο νομον αλλ υπο χαριν μη γενοιτο
Що тоді? Чи будемо грішити, бо ми не під Законом, а під благодаттю? Зовсім ні!
16 ουκ οιδατε οτι ω παριστανετε εαυτους δουλους εις υπακοην δουλοι εστε ω υπακουετε ητοι αμαρτιας εις θανατον η υπακοης εις δικαιοσυνην
Хіба ви не знаєте, що коли віддаєте себе комусь у рабство на послух, то стаєте рабами того, кому підкоряєтесь: чи то гріха, що веде до смерті, чи то послуху, що веде до праведності?
17 χαρις δε τω θεω οτι ητε δουλοι της αμαρτιας υπηκουσατε δε εκ καρδιας εις ον παρεδοθητε τυπον διδαχης
Але дякувати Богові, що ви, хоча й були рабами гріха, від щирого серця послухалися того роду навчання, якому віддали себе.
18 ελευθερωθεντες δε απο της αμαρτιας εδουλωθητε τη δικαιοσυνη
Ви були звільнені від гріха й стали рабами праведності.
19 ανθρωπινον λεγω δια την ασθενειαν της σαρκος υμων ωσπερ γαρ παρεστησατε τα μελη υμων δουλα τη ακαθαρσια και τη ανομια εις την ανομιαν ουτως νυν παραστησατε τα μελη υμων δουλα τη δικαιοσυνη εις αγιασμον
Я говорю по-людському через вашу людську обмеженість. Бо як раніше ви віддали частини вашого тіла на служіння нечистоті й беззаконню, щоб чинити беззаконня, так тепер віддайте себе на служіння праведності, що веде до святості.
20 οτε γαρ δουλοι ητε της αμαρτιας ελευθεροι ητε τη δικαιοσυνη
Коли ви були рабами гріха, ви були вільні від праведності.
21 τινα ουν καρπον ειχετε τοτε εφ οις νυν επαισχυνεσθε το γαρ τελος εκεινων θανατος
Яку ж користь ви мали тоді від учинків, за які тепер соромитесь? Ці вчинки призводять до смерті!
