Προς Ρωμαιους 2
1 διο αναπολογητος ει ω ανθρωπε πας ο κρινων εν ω γαρ κρινεις τον ετερον σεαυτον κατακρινεις τα γαρ αυτα πρασσεις ο κρινων
Тим без оправдання єси, всякий чоловіче, що судищ; у чому бо судиш другого, себе осуджуєш, те ж бо саме робиш, судячи (другого).
2 οιδαμεν δε οτι το κριμα του θεου εστιν κατα αληθειαν επι τους τα τοιαυτα πρασσοντας
Знаємо ж, що суд Божий по истині на тих, що роблять таке.
3 λογιζη δε τουτο ω ανθρωπε ο κρινων τους τα τοιαυτα πρασσοντας και ποιων αυτα οτι συ εκφευξη το κριμα του θεου
Чи думаєш же, чоловіче, судячи того, хто таке робить, і роблячи те ж саме, що ти втечеш од суду Божого?
4 η του πλουτου της χρηστοτητος αυτου και της ανοχης και της μακροθυμιας καταφρονεις αγνοων οτι το χρηστον του θεου εις μετανοιαν σε αγει
Або богацтвом благости Його та вдержливости та довготерпіння погорджуеш? не знаєш, що благость Божа до покаяння тебе веде?
5 κατα δε την σκληροτητα σου και αμετανοητον καρδιαν θησαυριζεις σεαυτω οργην εν ημερα οργης και αποκαλυψεως και δικαιοκρισιας του θεου
По жорстокости ж твоїй і непокаянному серцю збираєш собі гнів на день гніву і відкриття праведного суду Бога,
6 ος αποδωσει εκαστω κατα τα εργα αυτου
котрий віддасть кожному по ділам його:
7 τοις μεν καθ υπομονην εργου αγαθου δοξαν και τιμην και αφθαρσιαν ζητουσιν ζωην αιωνιον (aiōnios g166)
тим, що терпіливостю в доброму дїлї шукають слави, та чести, та нетлїння - життє вічне; (aiōnios g166)
8 τοις δε εξ εριθειας και απειθουσιν μεν τη αληθεια πειθομενοις δε τη αδικια θυμος και οργη
а которі сварливі і противлять ся істині, корять ся ж неправді, (тим) ярость та гнїв.
9 θλιψις και στενοχωρια επι πασαν ψυχην ανθρωπου του κατεργαζομενου το κακον ιουδαιου τε πρωτον και ελληνος
Горе й тіснота на всяку душу чоловіка, що робить лихе, Жидовина перше, та й Грека;
10 δοξα δε και τιμη και ειρηνη παντι τω εργαζομενω το αγαθον ιουδαιω τε πρωτον και ελληνι
слава ж, честь і впокій усякому, хто робить добре, Жидовинові перше, та й Грекові.
11 ου γαρ εστιν προσωποληψια παρα τω θεω
Нема бо в Бога вважання на лиця.
12 οσοι γαρ ανομως ημαρτον ανομως και απολουνται και οσοι εν νομω ημαρτον δια νομου κριθησονται
Скільки бо без закону згрішило, (стільки їх) без закону й погине, а скільки в законї згрішило, (стільки Їх) законом суд прийме
13 ου γαρ οι ακροαται του νομου δικαιοι παρα τω θεω αλλ οι ποιηται του νομου δικαιωθησονται
(Не слухателї бо закону праведні перед Богом, а чинителї закону справдять ся.
14 οταν γαρ εθνη τα μη νομον εχοντα φυσει τα του νομου ποιη ουτοι νομον μη εχοντες εαυτοις εισιν νομος
Коли бо погане, не маючи закону, по природі законне чинять, то вони, закону не маючи, самі собі закон:
15 οιτινες ενδεικνυνται το εργον του νομου γραπτον εν ταις καρδιαις αυτων συμμαρτυρουσης αυτων της συνειδησεως και μεταξυ αλληλων των λογισμων κατηγορουντων η και απολογουμενων
вони показують діло законне, написане в серцях їх, як сьвідкує совість їх, і між тим думки їх одна другу осуджують, або оправдують);
16 εν ημερα οτε κρινει ο θεος τα κρυπτα των ανθρωπων κατα το ευαγγελιον μου δια ιησου χριστου
в день, коли судити ме Бог тайни людські, по благовісти моєму, через Ісуса Христа.
17 ιδε συ ιουδαιος επονομαζη και επαναπαυη τω νομω και καυχασαι εν θεω
Ось ти Жидовин звеш ся, і почиваєш на законї, і хвалиш ся Богом,
18 και γινωσκεις το θελημα και δοκιμαζεις τα διαφεροντα κατηχουμενος εκ του νομου
і розумієш волю (Його), і розпізнаєш (що єсть) лучче, навчаючись із закону;
19 πεποιθας τε σεαυτον οδηγον ειναι τυφλων φως των εν σκοτει
і вповаєш на себе, що ти проводир сліпим, сьвітло тим, що в темряві,
20 παιδευτην αφρονων διδασκαλον νηπιων εχοντα την μορφωσιν της γνωσεως και της αληθειας εν τω νομω
наставник незмислям, учитель малоліткам, мавши образ розуму і істини в законї.
21 ο ουν διδασκων ετερον σεαυτον ου διδασκεις ο κηρυσσων μη κλεπτειν κλεπτεις
Навчаючи ж иншого, себе не навчаєш? проповідуючи не красти, сам крадеш?
22 ο λεγων μη μοιχευειν μοιχευεις ο βδελυσσομενος τα ειδωλα ιεροσυλεις
говорячи, щоб не робили перелюбу, робиш перелюб? гидуючи ідолами, крадеш сьвяте?
23 ος εν νομω καυχασαι δια της παραβασεως του νομου τον θεον ατιμαζεις
ти, що хвалиш ся законом, переступом закону Бога зневажаєш?
24 το γαρ ονομα του θεου δι υμας βλασφημειται εν τοις εθνεσιν καθως γεγραπται
Імя бо Боже через вас хулить ся між поганами, яко ж писано.
25 περιτομη μεν γαρ ωφελει εαν νομον πρασσης εαν δε παραβατης νομου ης η περιτομη σου ακροβυστια γεγονεν
З обрізання бо є користь, коли чиниш закон; коли ж ти переступник закону, обрізаннє твоє сталось необрізаннєм.
26 εαν ουν η ακροβυστια τα δικαιωματα του νομου φυλασση ουχι η ακροβυστια αυτου εις περιτομην λογισθησεται
Коли ж необрізаний хоронить установи закону, чи необрізаннє його за обрізаннє не полїчить ся?
27 και κρινει η εκ φυσεως ακροβυστια τον νομον τελουσα σε τον δια γραμματος και περιτομης παραβατην νομου
І осудить необрізаннє по природі, котре сповняє закон, тебе, котрий з писаннєм і обрізаннєм переступник єси закону.
28 ου γαρ ο εν τω φανερω ιουδαιος εστιν ουδε η εν τω φανερω εν σαρκι περιτομη
Не той бо, хто явно (такий) єсть Жидовин, і не те, що явно по тілу, обрізаннє,
29 αλλ ο εν τω κρυπτω ιουδαιος και περιτομη καρδιας εν πνευματι ου γραμματι ου ο επαινος ουκ εξ ανθρωπων αλλ εκ του θεου
а котрий потай, (той) Жидовин, і обрізаннє (єсть обрізаннє) серця в дусї, не в писанню; йому ж похвала не від людей, а від Бога.
