Sprueche 1
1 Dies sind die Sprüche Salomos, des Königs Israels, Davids Sohns,
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 zu lernen Weisheit und Zucht, Verstand,
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 Klugheit, Gerechtigkeit, Recht und Schlecht,
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 daß die Albernen witzig und die Jünglinge vernünftig und vorsichtig werden.
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 Wer weise ist, der höret zu und bessert sich; und wer verständig ist, der läßt ihm raten,
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 daß er vernehme die Sprüche und ihre Deutung, die Lehre der Weisen und ihre Beispiele.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 Des HERRN Furcht ist Anfang zu lernen. Die Ruchlosen verachten Weisheit und Zucht.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Mein Kind gehorche der Zucht deines Vaters und verlaß nicht das Gebot deiner Mutter!
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 Denn solches ist ein schöner Schmuck deinem Haupt und eine Kette an deinem Halse.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 Mein Kind, wenn dich die bösen Buben locken, so folge nicht!
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 Wenn sie sagen: Gehe mit uns, wir wollen auf Blut lauern und den Unschuldigen ohne Ursache nachstellen;
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
12 wir wollen sie lebendig verschlingen wie die Hölle, und die Frommen, als die hinunter in die Grube fahren; (Sheol h7585)
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 wir wollen groß Gut finden; wir wollen unsere Häuser mit Raube füllen;
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 wage es mit uns; es soll unser aller ein Beutel sein:
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 mein Kind, wandle den Weg nicht mit ihnen; wehre deinem Fuß von ihrem Pfad!
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 Denn ihre Füße laufen zum Bösen und eilen, Blut zu vergießen.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 Denn es ist vergeblich, das Netz auswerfen vor den Augen der Vögel.
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 Auch lauern sie selbst untereinander auf ihr Blut, und stellet einer dem andern nach dem Leben.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 Also tun alle Geizigen, daß einer dem andern das Leben nimmt.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 Die Weisheit klagt draußen und läßt sich hören auf den Gassen.
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 Sie ruft in der Tür am Tor vorne unter dem Volk; sie redet ihre Worte in der Stadt:
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 Wie lange wollt ihr Albernen albern sein und die Spötter Lust zu Spötterei haben und die Ruchlosen die Lehre hassen?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Kehret euch zu meiner Strafe! Siehe, ich will euch heraussagen meinen Geist und euch meine Worte kundtun.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Weil ich denn rufe, und ihr weigert euch; ich recke meine Hand aus, und niemand achtet drauf,
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 und laßt fahren allen meinen Rat und wollt meiner Strafe nicht:
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 so will ich auch lachen in eurem Unfall und euer spotten, wenn da kommt, das ihr fürchtet,
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 wenn über euch kommt wie ein Sturm, das ihr fürchtet, und euer Unfall als ein Wetter, wenn über euch Angst und Not kommt.
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Dann werden sie mir rufen, aber ich werde nicht antworten; sie werden mich frühe suchen und nicht finden.
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 Darum daß sie hasseten die Lehre und wollten des HERRN Furcht nicht haben,
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 wollten meines Rats nicht und lästerten alle meine Strafe,
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 so sollen sie essen von den Früchten ihres Wesens und ihres Rats satt werden.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 Das die Albernen gelüstet, tötet sie, und der Ruchlosen Glück bringt sie um.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 Wer aber mir gehorchet, wird sicher bleiben und genug haben und kein Unglück fürchten.
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
