Psalm 78
1 Ein Maskil Asaphs. Vernimm, mein Volk, meine Unterweisung, neigt euer Ohr den Worten meines Mundes!
Пісня навча́льна Асафова.
2 Ich will meinen Mund zu Sprüchen aufthun, will Rätsel aus der Vorzeit verkünden.
нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
3 Was wir gehört und erfahren, und was unsere Väter uns erzählt haben,
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
4 wollen wir ihren Kindern nicht verhehlen, indem wir dem nachfolgenden Geschlechte die ruhmwürdigen Thaten Jahwes erzählen und seine Macht und die Wunder, die er gethan hat.
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
5 Er stellte ein Zeugnis in Jakob auf und gab eine Weisung in Israel, indem er unseren Vätern gebot, sie ihren Söhnen kundzuthun,
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
6 damit das nachkommende Geschlecht sie erführe, die Söhne, die geboren würden, damit sie aufträten und ihren Söhnen davon erzählten,
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
7 damit sie auf Gott ihr Vertrauen setzten und der großen Thaten Gottes nicht vergäßen und seine Gebote hielten
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
8 und nicht wie ihre Väter würden, ein abtrünniges und widerspenstiges Geschlecht, ein Geschlecht, das nicht festes Sinnes war, und dessen Geist nicht treulich an Gott hielt.
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
9 Die Söhne Ephraims, die Bogengerüsteten, kehrten am Tage des Kampfes um.
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
10 Sie hielten den Bund Gottes nicht und wollten nicht nach seinem Gesetze wandeln.
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
11 Sie vergaßen seine großen Thaten und seine Wunder, die er sie hatte schauen lassen.
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
12 Vor ihren Vätern hatte er Wunder gethan in Ägypten, im Gefilde von Zoan.
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
13 Er spaltete das Meer und ließ sie hindurchgehn und stellte die Wasser auf wie einen Damm.
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
14 Er leitete sie tagsüber mit der Wolke, die ganze Nacht hindurch mit feurigem Schein.
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
15 Er spaltete Felsen in der Wüste und tränkte sie wie mit Fluten in Fülle.
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
16 Er ließ Bäche aus dem Felsen hervorgehn und Wasser in Strömen herabfließen.
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
17 Dennoch sündigten sie weiter gegen ihn, indem sie sich in der Wüste gegen den Höchsten empörten.
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
18 Sie versuchten Gott in ihrem Herzen, indem sie Speise für ihr Gelüsten forderten.
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
19 Sie redeten wider Gott und sprachen: “Kann wohl Gott in der Wüste einen Tisch anrichten?
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
20 “Wohl schlug er den Felsen, daß Wasser strömten, und Bäche sich ergossen; “vermag er wohl auch Brot zu geben oder seinem Volke Fleisch zu verschaffen?”
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
21 Darum, als Jahwe das hörte, entrüstete er sich, und Feuer entzündete sich wider Jakob, und Zorn stieg herauf über Israel,
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22 weil sie Gotte nicht glaubten und auf seine Hilfe nicht vertrauten.
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
23 Und er gebot den Wolken droben und öffnete die Thüren des Himmels,
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
24 ließ Manna auf sie regnen, daß sie zu essen hätten, und verlieh ihnen Himmelskorn.
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
25 Engelbrot hatte jedermann zu essen; er sandte ihnen Zehrung in Fülle.
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
26 Er ließ den Ostwind am Himmel aufbrechen und führte durch seine Stärke den Südwind herbei.
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
27 Er ließ Fleisch auf sie regnen wie Staub und beflügelte Vögel wie Sand am Meer.
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
28 Mitten in sein Lager ließ er sie fallen, rings um seine Wohnung her.
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
29 Da aßen sie und wurden gründlich satt, und er befriedigte ihr Gelüst.
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
30 Noch hatten sie sich ihres Gelüstes nicht entschlagen - sie hatten ihre Speise noch im Mund -
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
31 da stieg der Zorn Gottes über sie herauf und würgte unter ihren Fetten und streckte die Jünglinge Israels nieder.
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
32 Trotz alledem sündigten sie weiter und glaubten nicht an seine Wunder.
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
33 Darum ließ er ihre Tage wie einen Hauch dahinschwinden und ihre Jahre in bestürzender Schnelle.
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
34 Wenn er sie würgte, so fragten sie nach ihm und wendeten sich zurück zu Gott
Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
35 und gedachten daran, daß Gott ihr Fels und Gott, der Höchste, ihr Erlöser sei.
і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
36 Sie beschwatzten ihn mit ihrem Munde und logen ihm mit ihrer Zunge;
І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
37 aber ihr Sinn war ihm gegenüber nicht fest, und sie hielten nicht treulich an seinem Bund,
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
38 während doch er barmherzig war, Schuld vergab und sie nicht vertilgte, gar oft von seinem Zorn abließ und nicht seinen ganzen Grimm aufbot.
Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
39 Denn er gedachte daran, daß sie Fleisch seien, ein Hauch, der dahinfährt und nicht wiederkommt.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
40 Wie oft empörten sie sich gegen ihn in der Wüste, betrübten sie ihn in der Einöde!
Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
41 Immer wieder versuchten sie Gott und kränkten den Heiligen Israels.
І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
42 Sie gedachten nicht an seine gewaltige Hand, an den Tag, da er sie vom Feinde befreit hatte,
вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
43 da er seine Zeichen in Ägypten hinstellte und seine Wunder im Gefilde von Zoan.
як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
44 Denn er verwandelte ihre Ströme in Blut und ihre Bäche, damit sie nicht trinken könnten.
і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
45 Er sandte Hundsfliegen gegen sie, die fraßen sie, und Frösche, die verderbten sie.
Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
46 Er gab ihr Gewächs dem Ungeziefer preis und was sie erarbeitet, der Heuschrecke.
А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
47 Er erschlug ihre Weinstöcke mit Hagel und ihre Maulbeerfeigenbäume mit Schloßen.
Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
48 Er gab ihr Vieh dem Hagel preis und ihre Herden den Blitzen.
І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
49 Er entsandte wider sie die Glut seines Zorns, Wut und Grimm und Drangsal, eine Schar von Unglücksengeln.
Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
50 Er ließ seinem Zorne freien Lauf, entzog ihre Seele nicht dem Tod und überlieferte ihr Leben der Pest.
Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
51 Er schlug alle Erstgeburt in Ägypten, die Erstlinge der Manneskraft in den Zelten Hams.
І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
52 Und er ließ sein Volk ausziehen wie Schafe und leitete sie in der Wüste wie eine Herde.
І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
53 Er führte sie sicher, und sie brauchten sich nicht zu fürchten; ihre Feinde aber bedeckte das Meer.
І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
54 Er brachte sie in sein heiliges Gebiet, zu dem Berge, den seine Rechte erworben hatte.
І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
55 Er vertrieb vor ihnen Völker, verloste ihr Land zum erblichen Besitz und ließ in ihren Zelten die Stämme Israels wohnen.
І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
56 Aber sie versuchten Gott, den Höchsten, und empörten sich gegen ihn und hielten seine Gebote nicht.
Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
57 Sie wandten sich ab und waren treulos wie ihre Väter, wandelten sich, wie ein trügerischer Bogen.
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
58 Sie erzürnten ihn mit ihren Höhen und erregten seinen Eifer durch ihre Bilder.
І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
59 Da Gott das vernahm, entrüstete er sich und verwarf Israel völlig.
Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
60 Er gab die Wohnung zu Silo preis, das Zelt, wo er unter den Menschen wohnte,
і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61 ließ seine Macht in die Gefangenschaft wandern und seine Zier in die Gewalt des Feindes.
і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
62 Er gab sein Volk dem Schwerte preis und entrüstete sich über sein Besitztum.
І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
63 Seine Jünglinge fraß das Feuer, und seine Jungfrauen blieben ohne Hochzeitslied.
його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
64 Seine Priester fielen durch das Schwert, und seine Witwen hielten keine Totenklage.
його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
65 Da erwachte der Herr wie ein Schlafender, wie ein Held, der vom Weine besiegt ward.
Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
66 Und er schlug seine Feinde zurück: ewige Schmach brachte er über sie.
і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
67 Und er verwarf das Zelt Josephs und erwählte nicht den Stamm Ephraim,
Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
68 sondern erwählte den Stamm Juda, den Berg Zion, den er liebgewonnen.
а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
69 Und er baute so fest wie die Himmelshöhen sein Heiligtum, wie die Erde, die er für die Ewigkeit gegründet hat.
І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
70 Er erwählte seinen Knecht David und nahm ihn von den Schafhürden hinweg.
І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
71 Von den säugenden Schafen holte er ihn weg, daß er sein Volk Jakob weide und Israel, sein Besitztum.
від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
72 Und er weidete sie in Herzenseinfalt und führte sie mit kluger Hand.
і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
