Job 31
1 Strenge Vorschrift gab ich meinen Augen, und wie hätte ich auf eine Jungfrau lüstern blicken sollen!
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
2 Was wäre da die Zuteilung von Gotte droben und das Verhängnis des Allmächtigen in Himmelshöhen?
І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
3 Ist es nicht Verderben für den Frevler und Unglück für die Übelthäter?
Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
4 Sieht er nicht meine Wege und zählt alle meine Schritte?
Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
5 Wenn ich mit Lüge umging, und mein Fuß dem Truge nachjagte, -
Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
6 es wäge mich Gott mit rechter Wage, daß er meine Unschuld erkenne! -
то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
7 wenn mein Schritt vom rechten Weg abwich, wenn mein Herz meinen Augen nachging, und an meinen Händen ein Makel klebte,
Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
8 so will ich säen und ein andrer möge essen, und meine Schößlinge mögen ausgerissen werden.
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
9 Wenn sich mein Herz wegen eines Weibes bethören ließ, und ich an der Thüre meines Nächsten lauerte,
Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
10 so möge mein Weib einem anderen mahlen, und andere mögen sich über sie strecken.
то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
11 Denn eine Schandthat wäre das, ein Vergehen, vom Richter zu strafen,
Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
12 ja, ein Feuer, das bis zum Abgrund fräße und alle meine Habe entwurzeln müßte.
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
13 Wenn ich das Recht meines Knechtes verachtete und das meiner Magd, wenn wir im Streite waren -
Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
14 was wollte ich auch thun, wenn Gott sich erhöbe, und wenn er untersuchte, was ihm erwidern?
то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
15 Hat nicht, der mich erschuf, im Mutterleib auch ihn geschaffen, und hat nicht Einer uns im Mutterschoß bereitet? -
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
16 Wenn ich Geringen einen Wunsch versagte und die Augen der Witwe verschmachten ließ,
Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
17 wenn ich meinen Bissen allein verzehrte, und die Waise nicht ihr Teil davon genoß -
Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
18 nein, seit meiner Jugend wuchs sie mir auf wie einem Vater, von Mutterleib an leitete ich sie -
Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
19 wenn ich einen Verkommenden sah ohne Gewand und ohne Decke einen Armen,
Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
20 wenn meine Hüften mich nicht gesegnet haben, und er sich nicht erwärmte von meiner Lämmer Schur. -
чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
21 Wenn ich gegen eine Waise meine Faust geschwungen, weil ich im Thore Beistand für mich sah,
Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
22 so möge meine Achsel aus ihrer Schulter fallen, und mein Arm mir aus seiner Röhre gebrochen werden.
хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
23 Denn furchtbar war mir das von Gott verhängte Verderben, und ohnmächtig bin ich vor seiner Majestät.
Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
24 Wenn ich Gold zu meinem Hort gemacht und Feingold meinen Trost genannt habe,
Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
25 wenn ich mich freute, daß mein Schatz so groß, und daß meine Hand so viel erworben -
Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26 Wenn ich das Sonnenlicht betrachtete, wie es strahlte, und den Mond, wie er so prächtig dahinwallte,
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
27 und mein Herz sich insgeheim bethören ließ, und meine Hand sich zum Kuß an meinen Mund legte -
то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
28 auch das wäre ein Vergehen, vom Richter zu strafen, weil ich Gotte droben geheuchelt hätte -
це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29 Wenn ich mich freute über das Unglück meines Feindes und frolockte, wenn ihn Unheil traf, -
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
30 aber nie habe ich meinem Munde gestattet, zu sündigen, indem ich ihm fluchend den Tod anwünschte -
Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
31 Wenn meine Hausgenossen nicht sagen mußten: “Wann wäre jemand von seinem Fleische nicht satt geworden!”
Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
32 Der Fremdling durfte nicht im Freien übernachten, meine Thüren öffnete ich dem Wanderer -
Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
33 Wenn ich, wie Menschen thun, meine Sünden verheimlichte, indem ich meine Schuld in meinem Busen verbarg,
Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
34 weil ich mich scheute vor der großen Menge, und die Verachtung der Geschlechter mich schreckte, so daß ich mich still verhielt, nicht aus der Thüre ging -
Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
35 O wäre doch, der mich anhören wollte! Hier meine Unterschrift - der Allmächtige antworte mir! Und hätte ich doch die KLageschrift, die mein Gegner schrieb!
О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
36 Fürwahr, ich wollte sie auf meine Schulter heben, als Diadem mir um die Schläfe winden;
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
37 ich wollte ihm jeden meiner Schritte künden und wie ein Fürst ihm entgegen treten! Hier enden die Reden Hiobs.
Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
38 Wenn über mich mein Acker schrie, und insgesamt seine Furchen weinten;
Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
39 wenn ich seinen Ertrag ohne Entgelt verzehrte und seinem Besitzer das Leben ausblies -
якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
40 so sollen statt Weizen Dornen aufgehen und statt der Gerste Unkraut.
то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
