Sprueche 14

1 Ein Haus baut sich Frau Weisheit; die Torheit reißt's mit ihrer Hand zusammen.

Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.

2 Wer in Geradheit wandelt, der hat Furcht vorm Herrn; wer krumme Wege geht, verachtet ihn.

Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.

3 Im Torenmund liegt eine Angelrute; den Weisen dienen ihre Lippen zur Bewahrung.

На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.

4 Wenn keine Rinder da, so bleibt die Krippe sauber; doch durch der Stiere Kraft wird reichlicher Ertrag.

Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.

5 Nicht trügt der Wahrheit Zeuge; doch Lügen spricht der falsche Zeuge.

Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.

6 Nach Weisheit sucht der Spötter, doch vergeblich; Erkenntnis ist für Kluge etwas Leichtes.

Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.

7 Geh aus dem Weg dem Toren! Dann mußt du nicht Bekanntschaft mit dem Anwalt machen.

Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.

8 Des Klugen Vorsicht ist es, auf den Weg zu achten; der Toren Leichtsinn bringt Enttäuschung.

Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.

9 Die Schuld vermittelt zwischen Schurken, und zwischen Redlichen der gute Wille.

Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.

10 Das Herz kennt seinen Seelenschmerz am besten; und auch in seine Freude kann ein Fremder sich nicht mischen.

Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.

11 Das Haus der Frevler wird vertilgt; der Redlichen Gezelt erblüht.

Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.

12 Gar mancher Weg dünkt einem Mann gerade; doch schließlich sind es Todeswege.

Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.

13 Sogar beim Lachen kann das Herz sich grämen; der Freude Ende ist oft Gram.

Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.

14 Der Eingebildete wird satt von seinen Wegen, der Tüchtige von seinen Werken.

Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.

15 Der Törichte traut jedem Ding; ein kluger Mann geht einer Sache auf den Grund.

Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.

16 Der Weise fürchtet sich und meidet die Gefahr; der Tor geht eine Wette mit ihr ein und fühlt sich sicher.

Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.

17 Der Ungeduldige macht Törichtes; ein ränkevoller Mensch wird nur gehaßt.

Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.

18 Die Toren haben Torheit im Besitz; der Klugen Diadem ist Einsicht.

Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.

19 Vor Gutem müssen sich die Schlechten beugen, und Frevler sitzen an des Frommen Türen.

Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.

20 Selbst seinem Freunde ist der Arme widerwärtig; doch derer, die den Reichen lieben, sind es viele.

Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.

21 Wer seinen Nächsten nicht beachtet, der versündigt sich; wohl dem, der sich der Elenden erbarmt!

Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.

22 Die Böses planen, täuschen sich auch gegenseitig; doch Lieb und Treue herrscht bei denen, die da Gutes planen.

Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.

23 Durch Arbeit nur schafft man Gewinn, doch bloßes Reden führt zu nichts.

Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.

24 Der Klugen Diadem ist ihre Klugheit; der Toren Diadem ist Torheit.

Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.

25 Ein Lebensretter ist der Wahrheit Zeuge; wer Lügen spricht, bewirkt Enttäuschung.

Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.

26 An Gottesfurcht besitzt man eine starke Burg; so kann man Schutz den eigenen Kindern bieten.

У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.

27 Die Furcht des Herrn - ein Lebensborn, daß man des Todes Stricke meide.

Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.

28 Des Königs Ruhm besteht in seines Volkes Massen; vom Leutemangel kommt des Fürsten Sturz.

У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.

29 Wer langmütig, ist reich an Einsicht; wer ungeduldig, steigert seine Torheit.

Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.

30 Des Leibes Leben ist gelassener Sinn; wie Wurmfraß im Gebein ist Leidenschaft.

Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.

31 Wer den Geringen drückt, der lästert dessen Schöpfer; doch wer des Armen sich erbarmt, der gibt ihm Ehre.

Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.

32 Der Frevler wird durch seine Schlechtigkeit gestürzt; der Fromme hat bei seinem Tod noch Hoffnung.

Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.

33 In eines Klugen Herzen ruht die Weisheit stille; sie wird verurteilt bei den Toren.

Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.

34 Die Tugend führt ein Volk zur Höhe; Krebsschaden der Nationen ist das Laster.

Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.

35 Die Huld des Königs sollte einem tüchtigen Diener werden; sein Grimm den Unbrauchbaren treffen!

Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.