Sprueche 13

1 Der Weise achtet auf die väterliche Mahnung; der Spötter hört auf keinerlei Verweis.

Син мудрий приймає карта́ння від батька, а насмішник доко́ру не слухає.

2 Der Gute nährt sich von der Hilfe anderer, die Gier der Bösewichter von Gewalttat.

З плоду уст чоловік споживає добро́, а жадо́ба зрадливих — наси́льство.

3 Wer seinen Mund behütet, wahrt sein Leben; wer seine Lippen aufreißt, dem droht Untergang.

Хто уста свої стереже́, той душу свою береже́, а хто гу́би свої розпуска́є, — на того поги́біль.

4 Der Faule will und will doch nicht; der Arbeitsame aber wird gar reich gelabt.

Пожадає душа лінюха́, та даре́мно, душа ж роботя́щих наси́титься.

5 Die Lüge haßt der Fromme; die Sünde bringt nur Schimpf und Schande.

Нена́видить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоро́млює.

6 Des Weges Sicherheit bewacht die Tugend; das Laster aber läßt zum Fall den Fehltritt führen.

Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погу́блює грішника.

7 Der eine stellt sich reich und hat doch nichts; der andere stellt sich arm und hat ein groß Vermögen.

Дехто вдає багача́, хоч нічо́го не має, а дехто вдає бідака́, хоч маєток великий у нього.

8 Schon mancher mußte durch viel Geld sein Leben retten; wer arm ist, hört nie eine Drohung.

Викуп за душу люди́ни — багатство її, а вбогий й доко́ру не чує.

9 Das Licht der Frommen leuchtet; der Frevler Leuchte muß erlöschen.

Світло праведних ве́село світить, а світильник безбожних пога́сне.

10 Im Übermut allein kommt es zu Tätlichkeiten; doch Weisheit findet sich bei Klugen.

Тільки сварка пихо́ю зчиня́ється, а мудрість із тими, хто ра́диться.

11 Vermögen schwindet, das durch nichts erworben wird; doch wer durch Arbeit es erwirbt, vergrößert es.

Багатство, заско́ро здобуте, — поме́ншується, хто ж збирає пома́лу — примно́жує.

12 Ein lang dahingezogenes Hoffen macht das Herz erkranken; ein Lebensbaum ist der erfüllte Wunsch.

Задовга надія — неду́га для серця, а бажа́ння, що спо́внюється, — це дерево життя.

13 Wer vor Befehlen keine Scheu besitzt, der schädigt sich; wer aber Ehrfurcht vor Geboten hat, wird nicht behelligt.

Хто пого́рджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолу́житься.

14 Des Weisen Lehre ist ein Lebensborn, wo's gilt, den Fallstricken des Todes zu entgehen.

Наука премудрого — крини́ця життя, щоб віддали́тися від пасток сме́рти.

15 Ein fein Benehmen bringt in Gunst; der Sünder Wandel führt zum Abgrund.

Добрий розум прино́сить приємність, а дорога зрадли́вих — погу́ба для них.

16 Ein kluger Mann tut alles recht geschickt; der Tor entwickelt Torheit.

Кожен розумний за мудрістю робить, а безу́мний глупо́ту показує.

17 Der frevelhafte Bote stürzt sich selbst ins Unglück; ein treuer Bote tut sich selber wohl.

Безбожний посо́л у нещастя впаде́, а вірний посол — немов лік.

18 Armut und Schande werden dem zuteil, der Zucht verwirft; wer auf die Rüge achtet, wird geehrt.

Хто ламає поу́ку — убозтво та га́ньба тому́, а хто береже осторо́гу — шанований він.

19 Verbotener Genuß ist süß; dem Toren ist's darum ein Greuel, vom Bösen abzulassen.

Ви́конане побажа́ння приємне душі, а вступи́тись від зла — то оги́да безумним.

20 Gehst du mit Weisen um, wirst du weise! Wer's mit den Toren hält, dem geht es schlecht.

Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришу́є з безу́мним, той лиха набу́де.

21 Unglück verfolgt die Sünder; den Frommen gibt man zur Belohnung Gutes.

Грішників зло доганя́є, а праведним Бог надолу́жить добром.

22 Ein Guter hinterläßt sein Erbe Kindeskindern; des Sünders Habe ist dem Frommen vorbehalten.

Добрий лишає спа́док і ону́кам, маєток же грішника схо́ваний буде для праведного.

23 Das Prozessieren frißt der Armen mühevoll bestellte Äcker, und mancher stirbt, bevor das Urteil kommt.

Убогому буде багато поживи і з поля невпра́вного, та деякі гинуть з безпра́в'я.

24 Wer seine Rute schont, der liebt nicht seinen Sohn; doch wer ihn liebt, der sucht ihn heim mit Züchtigung.

Хто стримує різку свою, той нена́видить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для ньо́го карта́ння.

25 Der Fromme ißt, bis daß er satt; der Frevler Bauch hat nie genug.

Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників за́всіди брак відчуває.