Job 31

1 "Ich schloß mit meinen Augen einen Bund. Wie sollte ich auf Jungfraun achten?

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

2 Was ist mein Teil von Gott da droben, mein Lohn von dem Allmächtigen im Himmel?

І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

3 Wahrhaftig, Unheil, wie's dem Bösewicht gebührt, und Ungemach, das nur für Übeltäter paßt.

Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

4 Besieht er denn nicht meine Wege, da er doch alle meine Schritte zählt?"

Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

5 "Wenn ich der Falschheit nachgegangen wäre, verweilte auf dem Weg des Truges gern mein Fuß!

Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

6 Mit rechter Waage möge Gott mich wägen, und ohne Schuld wird er mich finden!

то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

7 Wenn meine Schritte je vom rechten Wege bogen, und wenn mein Herz den Augen folgte, und klebte je ein Makel meinen Händen an,

Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

8 dann zehre nur ein anderer von meiner Saat; entwurzelt werde meine Pflanzung!

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

9 Wenn's mich zum fremden Weibe zog, und stellte ich dem Eheweib des Freundes nach,

Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

10 dann mahle auch mein Weib für andere, und andere mögen über sie sich beugen!

то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

11 Denn dieses wäre eine Schandtat, ein Verbrechen, vom Richter zu bestrafen,

Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

12 ein Feuer, das bis zu dem Abgrund fräße und meine Habe all entwurzeln müßte.

бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

13 Mißachtete ich meines Sklaven Recht und meiner Magd, wenn sie mit mir im Streite waren,

Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

14 was wollte ich da machen, wenn Gott jetzt Rache nähme, und untersuchte er, was ihm erwidern?

то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

15 Hat er ihn nicht geformt, im gleichen Schoß wie mich und sie geschaffen in dem gleichen Mutterleibe?

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

16 Versagte ich den Schwachen einen Wunsch und ließ der Witwe Augen schmachten,

Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

17 verzehrt' für mich allein ich meinen Bissen, und durfte nicht die Waise mitessen; -

Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

18 seit meiner Jugend blickte sie zu mir gleich einem Vater auf, vom Mutterschoß an leitete ich sie, -

Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

19 und sah ich einen nackten Bettler und einen Armen hüllenlos,

Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

20 wenn seine Hüften keinen Dank mir wußten und er sich nicht von meiner Lämmer Schur erwärmte,

чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

21 und schwang ich gegen eine Waise meine Faust, weil ich in dem Gerichtstor Beistand für mich sah,

Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

22 dann falle mir die Achsel aus der Schulter, und aus dem Rohr werd' mir der Arm gerissen! -

хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

23 Denn fürchterliches Unheil ist meines Gottes Schrecken; vor seiner Hoheit kann ich nicht bestehen.

Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

24 Und machte ich zu meinem Götzen Gold und hieß ich Mammon meinen Helfer

Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?

25 und sonnte mich an meinen Schätzen, daß ich's so weit gebracht,

Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

26 und wenn ich das Gestirn erblickte, wann's sichtbar ward, den lieben Mond, wie er des Weges zog,

Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

27 und ließ' mein Herz sich insgeheim betören und legte meine Hand zum Kusse sich an meinen Mund:

то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

28 auch das wär' ein Vergehn, vom Richter zu bestrafen, weil ich Gott in der Höh' verleugnet hätte.

це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

29 Nie freute mich des Feindes Not, und nie frohlockt' ich, wenn ihn Unheil traf.

Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

30 Nie gab ich meinen Mund der Sünde hin, um seine Seele zum Verfluchen mir zu fordern.

Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

31 In meinem Zelte sagten die Geringsten: 'Ach, möchte er mit seiner Rache unersättlich sein!'

Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

32 Kein Fremdling durfte je im Freien nächtigen, und jedem Wandersmann stand meine Türe offen.

Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

33 Nie habe ich, wie Adam, meine Missetat verheimlicht, im Busen meine Schuld geborgen,

Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

34 weil es mir vor dem Auflauf graute und mich der Sippe Schimpf erschreckte, so daß ich stille mich verhalten und nicht aus meiner Tür gegangen wäre!

Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

35 Wer aber hört mich an? Hier meine Unterschrift! Drauf soll mir der Allmächtige erwidern, aufs Schreiben, das als Kläger ich verfaßt!

О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

36 Ich trüge einen solchen auf der Schulter und wollt' ihn mir als Diadem aufsetzen.

Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

37 Bei jedem meiner Schritte huldigte ich ihm wie einem Fürsten: gleich einem Fürsten träte ich ihm da entgegen.

Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

38 Wenn über mich mein Acker schrie und alle seine Furchen weinten

Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

39 und ich verzehrte seine Ernte, ohne zu bezahlen, und ließe die, die ihn bebauten, stöhnen,

якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

40 dann sollen Disteln statt des Weizens und statt der Gerste Unkraut sprossen!" - Hier enden Jobs Reden.

то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.