Marc 6
1 Jésus, étant parti de là, vint dans son pays, et ses disciples le suivirent.
І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слідом за Ним ученики Його.
2 Quand le sabbat fut venu, il se mit à enseigner dans la synagogue; et la multitude qui l'écoutait était dans l'étonnement et disait: D'où cela lui vient-il? Quelle est cette sagesse qui lui est donnée, et comment de tels miracles se font-ils par ses mains?
І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум, даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?
3 N'est-ce pas le charpentier, le fils de Marie, le frère de Jacques, de Joses, de Jude et de Simon? Ses soeurs ne sont-elles pas ici parmi nous? Et il était pour eux une occasion de chute.
Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.
4 Mais Jésus leur dit: Un prophète n'est méprisé que dans son pays, dans sa parenté et dans sa maison.
Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країні своїй, та в родині, і в домівці своїй.
5 Il ne put faire là aucun miracle, si ce n'est qu'il guérit un petit nombre de malades en leur imposant les mains;
І не міг там ніякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.
6 et il s'étonna de leur incrédulité. C'est ainsi qu'il parcourait, en enseignant, les villages des environs.
І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.
7 Alors il appela les Douze, et il commença à les envoyer deux à deux, en leur donnant pouvoir sur les esprits impurs.
І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;
8 Il leur ordonna de ne rien prendre pour la route, sauf un bâton; de n'avoir ni pain, ni sac, ni monnaie dans leur ceinture;
і звелїв їм, щоб нічого не брали на дорогу, тільки одну палицю: ні торбини, нї хліба, ні у черес грошей,
9 de ne prendre pour chaussures que des sandales, et de ne pas emporter deux tuniques.
щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежині.
10 Il leur disait: En quelque maison que vous entriez, demeurez-y jusqu'à ce que vous partiez.
І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.
11 Et si, dans quelque endroit, on ne veut ni vous recevoir ni vous écouter, sortez de là, et secouez la poussière attachée à vos pieds, en témoignage contre les habitants.
А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусіть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому.
12 Étant donc partis, ils prêchèrent la repentance.
І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.
13 Ils chassaient beaucoup de démons, ils oignaient d'huile beaucoup de malades, et ils les guérissaient.
І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.
14 Or, le roi Hérode entendit parler de Jésus, — dont le nom était devenu célèbre. — Et il disait: Ce Jean qui baptisait est ressuscité des morts; et c'est pour cela qu'il s'opère des miracles par son moyen.
І дочувся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.
15 D'autres disaient: C'est Élie; et d'autres disaient: C'est un prophète, pareil à l'un des anciens prophètes.
Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.
16 Mais Hérode, l'ayant appris, disait: C'est ce Jean que j'ai fait décapiter: il est ressuscité!
Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.
17 En effet, ce même Hérode avait envoyé prendre Jean; il l'avait fait enchaîner et mettre en prison, à cause d'Hérodias, femme de Philippe, son frère, parce qu'il l'avait épousée,
Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темниці за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.
18 et que Jean lui avait dit: Il ne t'est pas permis d'avoir la femme de ton frère.
Сказав бо Иоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.
19 Aussi Hérodias était-elle remplie de haine contre Jean, et elle désirait le faire mourir. Mais elle ne le pouvait pas;
Іродияда ж лютувала на него, й, хотіла його вбити, та не могла.
20 car Hérode craignait Jean, sachant que c'était un homme juste et saint. Il veillait sur lui; il était souvent troublé après l'avoir entendu, et il l'écoutait volontiers.
Ірод бо боявсь Иоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.
21 Mais il se présenta un jour favorable: Hérode donna un festin, pour l'anniversaire de sa naissance, aux grands de sa cour, à ses officiers et aux principaux de la Galilée.
Як же настав день нагідний, кали Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,
22 La fille même d'Hérodias, étant entrée, dansa, et elle plut à Hérode et à ses convives. Le roi dit à la jeune fille: Demande-moi ce que tu veux, et je te le donnerai.
і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й, тим, що сиділи з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.
23 Il lui fit aussi ce serment: Tout ce que tu demanderas, je te le donnerai, quand ce serait la moitié de mon royaume!
І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хочби й половину царства мого.
24 Étant sortie, elle dit à sa mère: Que demanderai-je? Celle-ci lui répondit: La tête de Jean-Baptiste.
Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.
25 Aussitôt elle s'empressa de rentrer chez le roi, et elle lui fit sa demande, en disant: Je veux qu'à l'instant même, tu me donnes, sur un plat, la tête de Jean-Baptiste.
І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, шоб менї дав зараз на блюді голову Йоана Хрестителя.
26 Le roi en fut fort attristé; mais, à cause de ses serments et des convives, il ne voulut pas lui opposer un refus.
І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сиділи, не хотів їй відмовити.
27 Il envoya aussitôt l'un de ses gardes, avec l'ordre d'apporter la tête de Jean. Cet homme alla décapiter Jean dans la prison;
І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темниці.
28 il apporta la tête sur un plat, la donna à la jeune fille, et la jeune fille la donna à sa mère.
І приніс голову його на блюдї, і дав її дівиці, а дївиця дала її матері своїй.
29 Les disciples de Jean l'ayant appris, vinrent et emportèrent son corps; et ils le mirent dans un tombeau.
І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тіло його, та й положили його в гробі.
30 Les apôtres se rassemblèrent auprès de Jésus, et ils lui racontèrent tout ce qu'ils avaient fait et enseigné.
І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.
31 Il leur dit: Venez à l'écart, dans un lieu désert, et prenez un peu de repos. En effet, allait et venait tant de monde, qu'ils n'avaient pas même le temps de manger.
І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть ніколи було їм їсти.
32 Ils partirent donc dans la barque pour se retirer à l'écart, dans un lieu désert.
І поплили в пусте місце човном, окроме.
33 Mais plusieurs les virent s'éloigner et les reconnurent; de toutes les villes le peuple accourut à pied là où ils se rendaient, et il y arriva avant eux.
І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усіх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.
34 Alors Jésus, étant sorti de la barque, vit une grande multitude, et il fut ému de compassion pour eux, parce qu'ils étaient comme des brebis qui n'ont point de berger; puis il se mit à leur enseigner beaucoup de choses.
І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівці, не маючі пастиря, і почав навчати їх багато.
35 Comme l'heure était déjà avancée, ses disciples s'approchèrent de lui et lui dirent: Ce lieu est désert, et l'heure est déjà avancée;
І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, -
36 renvoie-les, afin qu'ils aillent dans les campagnes et les villages des environs, pour s'acheter de quoi manger.
відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.
37 Il leur répondit: Donnez-leur vous-mêmes à manger. Ils lui dirent! Irons-nous acheter pour deux cents deniers de pain, afin de leur donner à manger?
Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?
38 Il leur répondit: Combien avez-vous de pains? Allez et voyez. Ils s'en assurèrent et lui dirent: Cinq pains et deux poissons.
Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві рибі.
39 Alors il leur commanda de les faire tous asseoir, par groupes, sur l'herbe verte.
І звелів їм садовити всіх купа коло купи на зеленій траві,
40 Et ils s'assirent par rangées, par centaines et par cinquantaines.
і посідали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.
41 Jésus prit les cinq pains et les deux poissons; et, levant les yeux au ciel, il rendit grâces, rompit les pains et les donna à ses disciples pour les offrir à la foule; il leur partagea aussi les deux poissons.
І, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві рибі поділив усїм.
42 Tous mangèrent et furent rassasiés;
І їли всі, й наситились.
43 et on emporta douze paniers pleins de morceaux de pain, avec ce qui restait des poissons.
І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.
44 Or, ceux qui avaient mangé étaient au nombre de cinq mille hommes.
А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.
45 Aussitôt après, Jésus obligea ses disciples à entrer dans la barque et à passer avant lui sur l'autre rive, vers Beth-saïda, pendant qu'il renverrait le peuple.
І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.
46 Après l'avoir renvoyé, il s'en alla sur la montagne pour prier.
І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.
47 Quand le soir fut venu, la barque était au milieu de la mer, et Jésus était seul à terre.
І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землі.
48 Et il vit qu'ils avaient beaucoup de peine à ramer, parce que le vent leur était contraire. Vers la quatrième veille de la nuit, il vint à eux, marchant sur la mer; et il voulait les devancer.
І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотів минути їх.
49 Quand ils le virent marcher sur la mer, ils crurent que c'était un fantôme, et ils jetèrent des cris;
Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:
50 car tous l'avaient vu, et ils en étaient troublés. Mais aussitôt il leur parla et leur dit: Rassurez-vous c'est moi, n'ayez point de peur!
всі бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
51 Alors il monta auprès d'eux dans la barque, et le vent s'apaisa. Ils furent encore plus saisis d'étonnement;
І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.
52 Car ils n'avaient pas compris le miracle des pains, parce que leur cœur était endurci.
Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх засліплене.
53 Quand ils eurent traversé la mer, ils vinrent au pays de Génézareth, et ils abordèrent.
І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.
54 Dès qu'ils furent sortis de la barque, les gens reconnurent Jésus:
І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,
55 ils parcoururent toute la contrée, et ils se mirent à apporter sur leurs lits ceux qui étaient malades, partout où ils entendaient dire que Jésus se trouvait.
кинулись по всій тій околиці, та й почади приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.
56 Et dans tous les endroits où il arrivait, villages, villes ou campagnes, on mettait les malades sur les places publiques, et on le priait de leur permettre de toucher au moins le bord de son vêtement; et tous ceux qui le touchaient étaient guéris.
І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.
