Marc 15
1 Dès le matin, les principaux sacrificateurs, après avoir tenu conseil avec les anciens, les scribes et tout le sanhédrin, firent lier Jésus, l'emmenèrent et le livrèrent à Pilate.
А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.
2 Pilate l'interrogea: «C'est toi, qui es le roi des Juifs?» — «Tu le dis, » lui répondit Jésus.
А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.
3 Comme les principaux sacrificateurs le chargeaient de plusieurs crimes,
А первосвященики мі́цно Його винува́тили.
4 Pilate l'interrogea de nouveau, disant: «Tu ne réponds rien? Vois donc, de combien de crimes ils te chargent.»
Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“
5 Mais Jésus ne fit plus aucune réponse, ce qui étonna Pilate.
А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
6 A chaque fête, il relâchait un prisonnier, celui que le peuple demandait.
На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони.
7 Or, on tenait en prison le nommé Barrabas, avec ses complices, pour un meurtre commis dans une émeute.
Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.
8 La foule étant montée au prétoire, se mit à demander l’élargissement d’un prisonnier, ainsi qu'il le leur accordait toujours.
Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.
9 Pilate leur répondit: «Voulez-vous que je vous relâche le roi des Juif?»
Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“
10 car il comprenait que c'était par envie que les principaux sacrificateurs l'avaient livré.
Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.
11 Mais les principaux sacrificateurs agitèrent le peuple, afin que Pilate leur relâchât plutôt Barrabas.
А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.
12 Pilate reprenant la parole, leur dit: «Que voulez-vous donc que je fasse de celui que vous appelez le roi des Juifs?»
Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“
13 Ils crièrent de nouveau: «Crucifie-le.»
Вони ж стали кричати знов: „Розіпни́ Його!“
14 — «Quel mal a-t-il fait?» leur dit Pilate. Ils crièrent encore plus fort: «Crucifie-le.»
Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“
15 Pilate, voulant satisfaire le peuple, lui relâcha Barrabas, et, après avoir fait flageller Jésus, il le livra pour être crucifié.
Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.
16 Les soldats l'emmènent dans l'intérieur de la cour, c’est-à-dire, dans le prétoire, et appellent toute la cohorte.
Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
17 Ils l'affublent d’un manteau de pourpre, et tressent une couronne d'épines, dont ils ceignent sa tête.
І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.
18 Puis ils se mettent à le saluer: «Salut, roi des Juifs.»
І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
19 Et ils le frappent sur la tête avec un roseau, crachent sur lui, et fléchissent les genoux par manière d'hommage.
І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.
20 Quand ils l'eurent bafoué, ils lui ôtèrent la pourpre et le revêtirent de ses propres vêtements. Après cela, ils l'emmènent pour le crucifier.
І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його.
21 Ils mettent en réquisition, pour porter sa croix, un passant qui venait des champs, Simon de Cyrène, le père d'Alexandre et de Rufus;
І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
22 et ils entraînent Jésus à la place de Golgotha, ce qui signifie: la place du Crâne.
І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.
23 Ils lui présentent du vin aromatisé avec de la myrrhe, mais il n'en prit pas.
І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.
24 Ils le crucifient, et se partagent ses vêtements en tirant au sort pour savoir qui aurait telle ou telle pièce:
І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме.
25 c'était la troisième heure du jour quand on le crucifia.
Була́ ж третя година, як Його розп'яли́.
26 L'inscription indiquant le sujet de sa condamnation, portait: «Le Roi des Juifs.»
І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.
27 Ils crucifient avec lui deux brigands, l'un à sa droite, l'autre à sa gauche.
Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.
28 [Et ainsi s'accompli le passage de l'Ecriture qui dit «Et il a été mis au nombre des malfaiteurs.»]
І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“
29 Les passants l'insultaient en branlant la tête, et en disant: «Hé! toi qui détruis le temple, et qui le rebâtis en trois jours,
А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —
30 sauve-toi toi-même en descendant de ta croix.»
зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“
31 Les principaux sacrificateurs aussi, avec les scribes, le raillaient entre eux, et disaient: «Il en a sauvé d'autres, et il ne peut se sauver lui-même!
Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!
32 Que le Messie, le roi d'Israël descende maintenant de la croix, pour que nous voyions et que nous croyions» Les brigands qui étaient crucifiés avec lui, l'insultaient également.
Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.
33 A la sixième heure, des ténèbres se répandirent sur tout le pays jusqu’à la neuvième.
А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.
34 A la neuvième heure, Jésus cria d'une voix forte: «Éloï, Éloï, lema sabachtani, » ce qui signifie: mon Dieu, mon Dieu, pourquoi m'as-tu abandonné?
О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“
35 Quelques-uns des assistants l'ayant entendu, dirent: «Tenez, il appelle Élie.»
Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“
36 Il y en eut un qui courut tremper une éponge dans du vinaigre, et l'ayant ajustée à une tige, il lui donna à boire, disant: «Laissez, voyons si Élie viendra l'ôter de la croix.»
А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“
37 Mais Jésus, ayant poussé un grand cri, expira.
А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав!
38 Le voile du temple se déchira en deux, depuis le haut jusqu'en bas.
І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.
39 Le centurion, qui était en face de Jésus, voyant qu'il avait expiré en jetant un tel cri, dit: «Assurément, cet homme était Fils de Dieu.»
А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“
40 Il y avait aussi des femmes qui regardaient de loin, entre autres Marie Madeleine, Marie, mère de Jacques le mineur et de Joses, et Salomé,
Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я,
41 qui suivaient Jésus et l'assistaient, lorsqu'il était en Galilée, et plusieurs autres qui étaient montées avec lui à Jérusalem.
що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
42 Comme c'était le jour de la préparation, c’est-à-dire, la veille du sabbat,
А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —
43 Joseph d'Arimathée arriva sur le soir: c'était un sénateur distingué par ses manières; il attendait, lui aussi, le royaume de Dieu. Il avait osé se rendre auprès de Pilate, pour lui demander le corps de Jésus.
прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.
44 Pilate, surpris de ce que Jésus était déjà mort, fit venir le centurion et lui demanda s'il y avait longtemps que Jésus était mort;
А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер.
45 et, sur le rapport du centurion, il accorda gratuitement le cadavre à Joseph.
І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.
46 Alors Joseph, ayant acheté un linceul, descendit Jésus de la croix, l'enveloppa dans le linceul, le déposa dans un sépulcre taillé dans le roc, et roula une pierre à l'entrée du sépulcre.
А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.
47 Marie Madeleine et Marie, mère de Joses, observaient le lieu où l’on mettait le corps.
Марія ж Магдали́на й Марія, мати Йосієва, дивилися, де́ ховали Його.
