Jean 8
1 Pour Jésus, il se rendit à la montagne des Oliviers.
Ісус же на гору Оли́вну пішов.
2 Au point du jour, il revint dans le temple, et tout le peuple vint vers lui. Alors Jésus s'assit, et se mit à les enseigner.
А над ранком прийшов знов у храм, — і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.
3 Les scribes et les pharisiens lui amenèrent une femme qui avait été surprise en adultère, et l'ayant placée au milieu de l'assemblée,
І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в пере́любі схо́плену жінку, і посере́дині ставлять її,
4 ils dirent à Jésus: «Maître, cette femme a été prise en flagrant délit d'adultère;
та й говорять Йому: „Оцю жінку, Учителю, зло́влено на гарячому вчинку пере́любу.
5 or, Moise nous a commandé, dans la Loi, de lapider ces sortes de femmes; toi donc, qu'en dis-tu?
Мойсей же в Зако́ні звелів нам таких побива́ти камінням. А Ти що гово́риш?“
6 Ils parlaient ainsi pour l'éprouver, afin de pouvoir l'accuser; mais Jésus s'étant baissé, écrivait avec le doigt sur la terre.
Це ж казали вони, Його споку́шуючи, та щоб мати на Нього оска́рження. А Ісус, нахилившись додо́лу, по землі писав пальцем.
7 Comme persistaient à l'interroger, il se releva, et leur dit: «Que celui de vous qui est sans péché, lui jette le premier la pierre.»
А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: „Хто з вас без гріха́, — нехай перший на неї той каменем кине!“
8 Et s'étant baissé de nouveau, il se remit à écrire sur la terre.
І Він знов нахили́вся додо́лу, і писав по землі.
9 Eux, l'ayant entendu, et se sentant repris par leur conscience, se retirèrent les uns après les autres, depuis les plus âgés jusqu'aux derniers; et Jésus resta seul avec la femme qui était là au milieu de l'assemblée.
А вони, це почувши й сумлінням доко́рені, стали один по одно́му вихо́дити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всере́дині.
10 Alors Jésus s'étant relevé, et ne voyant plus que la femme, lui dit: «Femme, où sont tes accusateurs? Est-ce que personne ne t'a condamnée?»
І підвівся Ісус, і ніко́го, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: „Де́ ж ті, жінко, що тебе оскаржа́ли? Чи ніхто тебе не засудив?“
11 Elle lui répondit: «Personne, Seigneur. Et Jésus lui dit: «Je ne te condamne pas non plus; va, et ne pèche plus.»
А вона відказала: „Ніхто, Господи“. І сказав їй Ісус: „Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!“
12 Jésus prenant de nouveau la parole, leur dit: «Je suis la lumière du monde; celui qui me suit ne marchera pas dans les ténèbres, mais il aura la lumière de la vie.»
І зно́ву Ісус промовляв до них, кажучи: „Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не бу́де ходити у те́мряві той, але́ матиме світло життя“.
13 Les pharisiens lui dirent donc: «C'est toi qui rends témoignage de toi-même, ton témoignage n'est pas digne de foi.»
Фарисеї ж Йому відказали: „Ти Сам сві́дчиш про Себе, — тим свідо́цтво Твоє неправдиве“.
14 Jésus leur répondit: Quoique ce soit moi, qui rends témoignage de moi-même, mon témoignage est digne de foi, parce que je sais d'où je suis venu et où je vais; mais vous, vous ne savez ni d'où je viens, ni où je vais.
Відповів і сказав їм Ісус: „Хоч і сві́дчу про Себе Я Сам, — та правдиве свідо́цтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не ві́даєте, відкіля Я прихо́джу, і куди Я йду.
15 Vous jugez selon la chair; pour moi, je ne juge personne;
Ви за тілом судите, — Я не суджу́ ніко́го.
16 et pourtant quand il m'arrive de juger, mon jugement est digne de foi, parce que je ne suis pas seul, mais que le Père qui m'a envoyé est avec moi.
А коли Я суджу́, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!
17 D'ailleurs, il est écrit dans votre Loi que le témoignage de deux personnes est digne de foi;
Та й у вашім Зако́ні написано, що сві́дчення двох чоловіків правдиве.
18 eh bien il y a moi, qui témoigne de moi-même, et le Père, qui m'a envoyé, rend aussi témoignage de moi.»
Я Сам свідчу про Себе Самого, і сві́дчить про Мене Отець, що послав Він Мене“.
19 Ils lui disaient donc: «où est ton Père?» Jésus répondit: «Vous ne connaissez ni moi, ni mon Père; si vous me connaissiez, vous connaîtriez aussi mon Père.»
I сказали до Нього вони: „Де Отець Твій?“Ісус відповів: „Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б“.
20 Il prononça ces paroles dans la trésorerie, enseignant dans le temple; et personne ne mit la main sur lui, parce que son heure n'était pas encore venue.
Ці слова́ Він казав при скарбни́ці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопи́в Його, бо то ще не настала година Його.
21 Jésus leur dit encore: «Je m'en vais; et vous me chercherez, et vous mourrez dans votre péché: vous ne pouvez venir où je vais.»
І сказав Він їм зно́ву: „Я відхо́джу, ви ж шукати Мене бу́дете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете“.
22 Là-dessus, les Juifs disaient: «Est-ce qu'il veut se tuer, qu'il dit, «vous ne pouvez venir où je vais.»
А юдеї казали: „Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибу́ти не можете?“
23 Jésus leur dit: «Vous êtes d'ici-bas; pour moi, je suis d'en haut; vous êtes de ce monde; moi, je ne suis pas de ce monde:
І сказав Він до них: „Ви — від до́лу, Я — звисо́ка, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.
24 c'est pourquoi je vous ai dit que vous mourrez dans vos péchés; car si vous ne croyez pas ce que je suis, vous mourrez dans vos péchés.»
Тому́ Я сказав вам, що помре́те в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помре́те в своїх гріхах“.
25 Ils lui disaient donc: «Qui es-tu, toi?» Jésus leur dit: «Je suis toujours ce que je vous dis.
А вони запитали Його: „Хто Ти такий?“І Ісус відказав їм: „ Той, Хто споча́тку, як і говорю́ Я до вас.
26 J'ai beaucoup de choses à dire de vous et à reprendre en vous; mais celui qui m'a envoyé est la vérité même, et je ne dis au monde que ce que j'ai appris de lui.»
Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю́, що від Нього почув“.
27 Ils ne comprirent pas qu'il leur parlait du Père.
Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.
28 Jésus ajouta donc: «Lorsque vous aurez élevé le Fils de l'homme, alors vous connaîtrez qui je suis; vous saurez que je ne fais rien de moi-même, mais que je parle comme le Père m'a enseigné,
Тож Ісус їм сказав: „Коли ви піді́ймете Лю́дського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не ді́ю, але те говорю́, як Отець Мій Мене був навчив.
29 et que celui qui m'a envoyé, est avec moi: il ne m'a point laissé seul, parce que je fais toujours ce qui lui est agréable.»
А Той, Хто послав Мене, перебува́є зо Мною; Отець не зоставив Само́го Мене, бо Я за́вжди чиню́, що Йому до вподо́би“.
30 Comme il disait ces choses, plusieurs crurent en lui.
Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.
31 Jésus dit donc à ces Juifs qui avaient cru en lui: «Si vous gardez ma parole, vous serez véritablement mes disciples:
Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: „Як у слові Моїм позоста́нетеся, тоді справді Моїми у́чнями бу́дете,
32 vous connaîtrez la vérité, et la vérité vous affranchira, »
і пізна́єте правду, — а правда вас вільними зробить!“
33 Ils lui répondirent: «Nous sommes la postérité d'Abraham, et nous n'avons jamais été esclaves de personne; pourquoi dis-tu: «Vous serez affranchis?»
Вони відказали Йому́: „Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були́ ми ніко́ли. То як же Ти кажеш: „Ви станете вільні?“
34 Jésus leur repartit: «En vérité, en vérité, je vous le dis, quiconque s'adonne au péché est esclave du péché.
Відповів їм Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха́.
35 Or l'esclave ne demeure pas toujours dans la maison, c'est le fils qui y demeure toujours; (aiōn g165)
І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік. (aiōn g165)
36 si donc le Fils vous affranchit, vous serez réellement libres.
Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.
37 Je sais bien que vous êtes la postérité d'Abraham; mais vous cherchez à me faire mourir, parce que ma parole ne pénètre point en vous.
Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподі́яти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.
38 Pour moi, je dis ce que j'ai vu chez mon Père, et vous, vous faites ce que vous avez appris de votre père.»
Я те говорю́, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в ба́тька свого́“.
39 Ils lui répondirent: «Notre père, c'est Abraham.» Jésus leur dit: «Si vous étiez enfants d'Abraham, vous feriez les oeuvres d'Abraham;
Сказали вони Йому в відповідь: „Наш отець — Авраам“. Відказав їм Ісус: „Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла́ Авраамові.
40 mais voici, vous cherchez à me faire mourir, moi qui vous ai dit la vérité que j'ai apprise de Dieu: Abraham n'a point fait ainsi.
А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.
41 Vous faites, vous, les oeuvres de votre père.» Ils lui dirent: «Nous ne sommes pas des enfants illégitimes. Nous n'avons qu'un père, c'est Dieu.»
Ви робите діла батька свого“. Вони ж відказали Йому: „Не родилися ми від пере́любу, — одного ми маєм Отця — то Бога“.
42 Jésus leur dit: «Si Dieu était votre père, vous m'aimeriez; car je suis issu de Dieu, et je viens à vous; je ne suis pas même venu de mon chef, mais c'est lui qui m'a envoyé.
А Ісус їм сказав: „Якби Бог був Отець ваш, — ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, — не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.
43 Pourquoi ne reconnaissez-vous pas mon langage? C'est qu'il vous est impossible d'entendre ma parole.
Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви сло́ва Мого.
44 Le père dont vous êtes issus, c'est le diable, et vous avez la volonté d'accomplir les désirs de votre père. Il a été homicide dès le commencement, et il ne demeure point dans la vérité, parce qu'il n'y a point de vérité en lui; quand il profère le mensonge, il parle de son propre fonds, car il est menteur, et le père du menteur:
Ваш ба́тько — диявол, і пожадли́вості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогу́б споконві́ку, і в правді не всто́яв, бо правди нема в нім. Як гово́рить неправду, то говорить зо сво́го, — бо він неправдомо́вець і ба́тько неправді.
45 et moi, parce que je vous dis la vérité, vous ne me croyez pas.
А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу́.
46 Qui de vous peut me convaincre de péché? Si je dis la vérité, pourquoi ne me croyez-vous pas?
Хто з вас може Мені докори́ти за гріх? Коли ж правду кажу́, чом Мені ви не вірите?
47 Celui qui est issu de Dieu, entend les paroles de Dieu; aussi ne les entendez-vous point, parce que vous n'êtes point issus de Dieu.»
Хто від Бога, той слухає Божі слова́; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога“.
48 Les Juifs repartirent: «N'avons-nous pas raison de dire tu es un Samaritain, et que tu es possédé d'un démon?»
Відізвались юдеї й сказали Йому́: „Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самаряни́н і де́мона маєш?“
49 Jésus répondit: «Je ne suis point possédé d'un démon, mais je rends honneur à mon Père, et vous, vous me déshonorez.
Ісус відповів: „Не маю Я де́мона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажа́єте.
50 Pour moi, je ne cherche point ma gloire: il y en a un qui la cherche et qui juge.
Не шукаю ж Я власної слави, — є Такий, Хто шукає та судить.
51 En vérité, en vérité, je vous le dis, si quelqu'un garde ma parole, il ne verra jamais la mort.» (aiōn g165)
Поправді, поправді кажу́ вам: Хто слово Моє берегти́ме, не побачить той смерти повік! (aiōn g165)
52 Les Juifs lui dirent: «Nous voyons bien maintenant que tu es possédé d'un démon: Abraham est mort, les prophètes sont morts aussi, et tu dis, «si quelqu'un garde ma parole, il ne goûtera jamais la mort!» (aiōn g165)
І сказали до Нього юдеї: „Тепер ми дізнались, що де́мона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік. (aiōn g165)
53 Es-tu plus grand que notre père Abraham, qui est mort? Les prophètes aussi sont morts: qui donc prétends-tu être?»
Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Само́го Себе?“
54 Jésus répondit: «Si je me glorifie moi-même, ma gloire n'est rien; c'est mon Père qui me glorifie, lui, dont vous dites qu'il est votre Dieu,
Ісус відповів: „Як Я сла́влю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.
55 et pourtant vous ne le connaissez pas. Moi, je le connais, et si je disais que je ne le connais pas, je serais comme vous, un menteur; mais je le connais, et je garde sa parole.
І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу́, що не знаю Його, — буду неправдомо́вець, подібний до вас. Та Я знаю Його, — і слово Його зберігаю.
56 Abraham, votre père, s'est réjoui de voir mon jour: il l'a vu, et il en a eu de la joie.»
Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, — і він бачив, і тішився“.
57 Les Juifs lui dirent donc: «Tu n'as pas encore cinquante ans, et tu as vu Abraham!»
А юдеї ж до Нього сказали: „Ти й п'ятидесяти́ ро́ків не маєш іще, — і Авраама Ти бачив?“
58 Jésus leur dit: «En vérité, en vérité, je vous le dis, avant qu'Abraham fût, je suis.»
Ісус їм відказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Перш, ніж був Авраам, — Я є“.
59 Là-dessus, ils prirent des pierres pour les lui jeter; mais Jésus se cacha, et sortit du temple.
І схопи́ли каміння вони, щоб кинути на Нього. Та схова́вся Ісус, і з храму пішов.
