Psaumes 78
1 Maskil d'Asaph. Mon peuple, écoute ma Loi, prêtez vos oreilles aux paroles de ma bouche.
Пісня навча́льна Асафова.
2 J'ouvrirai ma bouche en similitudes: je manifesterai les choses notables du temps d'autrefois.
нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
3 Lesquelles nous avons ouïes et connues, et que nos pères nous on racontées.
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
4 Nous ne les cèlerons point à leurs enfants, [et] ils raconteront à la génération à venir les louanges de l'Eternel, et sa force, et ses merveilles qu'il a faites.
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
5 Car il a établi le témoignage en Jacob, et il a mis la Loi en Israël; et il donna charge à nos pères de les faire entendre à leurs enfants.
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
6 Afin que la génération à venir, les enfants, [dis-je], qui naîtraient, les connut, [et] qu'ils se missent en devoir de les raconter à leurs enfants;
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
7 Et afin qu'ils missent leur confiance en Dieu, et qu'ils n'oubliassent point les exploits du [Dieu] Fort, et qu'ils gardassent ses commandements.
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
8 Et qu'ils ne fussent point, comme leurs pères, une génération revêche et rebelle, une génération qui n'a point soumis son cœur, et l'esprit de laquelle n'a point été fidèle au [Dieu] Fort.
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
9 Les enfants d'Ephraïm armés entre les archers, ont tourné le dos le jour de la bataille.
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
10 Ils n'ont point gardé l'alliance de Dieu, et ont refusé de marcher selon sa Loi.
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
11 Et ils ont mis en oubli ses exploits et ses merveilles qu'il leur avait fait voir.
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
12 Il a fait des miracles en la présence de leurs pères au pays d'Egypte, au territoire de Tsohan.
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
13 Il a fendu la mer, et les a fait passer au travers, et il a fait arrêter les eaux comme un monceau [de pierre].
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
14 Et il les a conduits de jour par la nuée, et toute la nuit par une lumière de feu.
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
15 Il a fendu les rochers au désert, et leur a donné abondamment à boire, comme [s'il eût puisé] des abîmes.
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
16 Il a fait, dis-je, sortir des ruisseaux de la roche, et en a fait découler des eaux comme des rivières.
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
17 Toutefois ils continuèrent à pécher contre lui, irritant le Souverain au désert.
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
18 Et ils tentèrent le [Dieu] Fort dans leurs cœurs, en demandant de la viande qui flattât leur appétit.
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
19 Ils parlèrent contre Dieu, disant: le [Dieu] Fort nous pourrait-il dresser une table en ce désert?
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
20 Voilà, [dirent-ils], il a frappé le rocher, et les eaux en sont découlées, et il en est sorti des torrents abondamment, mais pourrait-il aussi nous donner du pain? apprêterait-il bien de la viande à son peuple?
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
21 C'est pourquoi l'Eternel les ayant ouïs, se mit en grande colère, et le feu s'embrasa contre Jacob, et sa colère s'excita contre Israël.
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22 Parce qu'ils n'avaient point cru en Dieu, et ne s'étaient point confiés en sa délivrance.
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
23 Bien qu'il eût donné commandement aux nuées d'en haut, et qu'il eût ouvert les portes des cieux;
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
24 Et qu'il eût fait pleuvoir la manne sur eux afin qu'ils en mangeassent, et qu'il leur eût donné le froment des cieux;
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
25 Tellement que chacun mangeait du pain des puissants. Il leur envoya donc de la viande pour s'en rassasier.
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
26 Il excita dans les cieux le vent d'Orient, et il amena par sa force le vent du midi.
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
27 Et il fit pleuvoir sur eux de la chair comme de la poussière, et des oiseaux volants, en une quantité pareille au sable de la mer.
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
28 Et il la fit tomber au milieu de leur camp, [et] autour de leurs pavillons.
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
29 Et ils en mangèrent, et en furent pleinement rassasiés, car il avait accompli leur souhait.
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
30 [Mais] ils n'en avaient pas encore perdu l'envie, et leur viande était encore dans leur bouche.
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
31 Quand la colère de Dieu s'excita contre eux, et qu'il mit à mort les gras d'entre eux, et abattit les gens d'élite d'Israël.
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
32 Nonobstant cela, ils péchèrent encore, et n'ajoutèrent point de foi à ses merveilles.
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
33 C'est pourquoi il consuma soudainement leurs jours, et leurs années promptement.
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
34 Quand il les mettait à mort, alors ils le recherchaient, ils se repentaient, et ils cherchaient le [Dieu] Fort dès le matin.
Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
35 Et ils se souvenaient que Dieu était leur rocher, et que le [Dieu] Fort et Souverain était celui qui les délivrait.
і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
36 Mais ils faisaient beau semblant de leur bouche, et ils lui mentaient de leur langue;
І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
37 Car leur cœur n'était point droit envers lui, et ils ne furent point fidèles en son alliance.
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
38 Toutefois, comme il est pitoyable, il pardonna leur iniquité, tellement qu'il ne les détruisit point, mais il apaisa souvent sa colère, et n'émut point toute sa fureur.
Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
39 Et il se souvint qu'ils n'étaient que chair, qu'un vent qui passe, et qui ne revient point.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
40 Combien de fois l'ont-ils irrité au désert, et combien de fois l'ont-ils ennuyé dans ce lieu inhabitable?
Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
41 Car coup sur coup ils tentaient le [Dieu] Fort; et bornaient le Saint d'Israël.
І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
42 Ils ne se sont point souvenus de sa main, ni du jour qu'il les avait délivrés de la main de celui qui les affligeait.
вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
43 [Ils ne se sont point souvenus] de celui qui avait fait ses signes en Egypte, et ses miracles au territoire de Tsohan:
як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
44 Et qui avait changé en sang leurs rivières et leurs ruisseaux, afin qu'ils n'en pussent point boire.
і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
45 Et qui avait envoyé contre eux une mêlée de bêtes, qui les mangèrent; et des grenouilles, qui les détruisirent.
Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
46 Et qui avait donné leurs fruits aux vermisseaux, et leur travail aux sauterelles.
А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
47 Qui avait détruit leurs vignes par la grêle, et leurs sycomores par les orages.
Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
48 Et qui avait livré leur bétail à la grêle, et leurs troupeaux aux foudres étincelantes.
І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
49 Qui avait envoyé sur eux l'ardeur de sa colère, grande colère, indignation et détresse, [qui sont] un envoi de messagers de maux.
Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
50 Qui avait dressé le chemin à sa colère, et n'avait point retiré leur âme de la mort; et qui avait livré leur bétail à la mortalité.
Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
51 Et qui avait frappé tout premier-né en Egypte, les prémices de la vigueur dans les tentes de Cam.
І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
52 Qui avait fait partir son peuple comme des brebis; et qui l'avait mené par le désert comme un troupeau.
І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
53 Et qui les avait conduits sûrement, et sans qu ils eussent aucune frayeur, là où la mer couvrit leurs ennemis.
І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
54 Et qui les avait introduits en la contrée de sa Sainteté, [savoir] en cette montagne que sa droite a conquise.
І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
55 Et qui avait chassé de devant eux les nations qu'il leur a fait tomber en lot d'héritage, et avait fait habiter les Tribus d'Israël dans les tentes de ces nations.
І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
56 Mais ils ont tenté et irrité le Dieu Souverain, et n'ont point gardé ses témoignages.
Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
57 Et ils se sont retirés en arrière, et se sont portés infidèlement, ainsi que leurs pères; ils se sont renversés comme un arc qui trompe.
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
58 Et ils l'ont provoqué à la colère par leurs hauts lieux, et l'ont ému à la jalousie par leurs images taillées.
І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
59 Dieu l'a ouï, et s'est mis en grande colère, et il a fort méprisé Israël.
Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
60 Et il a abandonné le pavillon de Silo, le Tabernacle où il habitait entre les hommes.
і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61 Et il a livré en captivité sa force et son ornement entre les mains de l'ennemi.
і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
62 Et il a livré son peuple à l'épée et s'est mis en grande colère contre son héritage.
І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
63 Le feu a consumé leurs gens d'élite, et leurs vierges n'ont point été louées.
його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
64 Leurs Sacrificateurs sont tombés par l'épée, et leurs veuves ne les ont point pleuré.
його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
65 Puis le Seigneur s'est réveillé comme un homme qui se serait endormi, et comme un puissant homme qui s'écrie ayant encore le vin dans la tête.
Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
66 Et il a frappé ses adversaires par derrière, et les a mis en opprobre perpétuel.
і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
67 Mais il a dédaigné le Tabernacle de Joseph, et n'a point choisi la Tribu d'Ephraïm.
Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
68 Mais il a choisi la Tribu de Juda, la montagne de Sion, laquelle il aime;
а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
69 Et il a bâti son Sanctuaire comme [des bâtiments] haut élevés, et l'a établi comme la terre qu'il a fondée pour toujours.
І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
70 Et il a choisi David, son serviteur, et l'a pris des parcs des brebis;
І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
71 [Il l'a pris, dis-je, ] d'après les brebis qui allaitent, et l'a amené pour paître Jacob son peuple, et Israël son héritage.
від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
72 Aussi les a-t-il fait repus selon l'intégrité de son cœur, et conduits par la sage direction de ses mains.
і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
