Psaumes 102

1 Prière de l'affligé étant dans l'angoisse, et répandant sa plainte devant l'Eternel. Eternel! écoute ma prière, et que mon cri vienne jusqu’à toi.

Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.

2 Ne cache point ta face arrière de moi; au jour que je suis en détresse, prête l'oreille à ma requête; au jour que je t'invoque, hâte-toi, réponds-moi.

Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.

3 Car mes jours se sont évanouis comme la fumée, et mes os sont desséchés comme un foyer.

Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.

4 Mon cœur a été frappé, et est devenu sec comme l'herbe, parce que j'ai oublié de manger mon pain.

Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.

5 Mes os sont attachés à ma chair, à cause de la voix de mon gémissement.

Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.

6 Je suis devenu semblable au cormoran du désert; et je suis comme la chouette des lieux sauvages.

Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.

7 Je veille, et je suis semblable au passereau, qui est seul sur le toit.

Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.

8 Mes ennemis me disent tous les jours des outrages, et ceux qui sont furieux contre moi, jurent contre moi.

Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.

9 Parce que j'ai mangé la cendre comme le pain, et que j'ai mêlé ma boisson de pleurs.

Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую

10 A cause de ta colère et de ton indignation: parce qu'après m'avoir élevé bien haut, tu m'as jeté par terre.

через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.

11 Mes jours sont comme l'ombre qui décline, et je deviens sec comme l'herbe.

Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.

12 Mais toi, ô Eternel! tu demeures éternellement, et ta mémoire est d'âge en âge.

А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.

13 Tu te lèveras, [et] tu auras compassion de Sion; car il est temps d'en avoir pitié, parce que le temps assigné est échu.

Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.

14 Car tes serviteurs sont affectionnés à ses pierres, et ont pitié de sa poudre.

Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.

15 Alors les nations redouteront le Nom de l’Eternel, et tous les Rois de la terre, ta gloire.

Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.

16 Quand l'Eternel aura édifié Sion; quand il aura été vu en sa gloire;

Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.

17 Quand il aura eu égard à la prière du désolé, et qu'il n'aura point méprisé leur supplication.

Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.

18 Cela sera enregistré pour la génération à venir, le peuple qui sera créé louera l'Eternel,

Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.

19 De ce qu'il aura jeté la vue du haut lieu de sa sainteté, et que l'Eternel aura regardé des cieux en la terre,

Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,

20 Pour entendre le gémissement des prisonniers, [et] pour délier ceux qui étaient dévoués à la mort;

щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,

21 Afin qu'on annonce le Nom de l’Eternel dans Sion, et sa louange dans Jérusalem;

щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,

22 Quand les peuples se seront joints ensemble et les Royaumes aussi, pour servir l'Eternel.

коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.

23 Il a abattu ma force en chemin, il a abrégé mes jours.

Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.

24 J'ai dit: mon Dieu, ne m'enlève point au milieu de mes jours! Tes ans [durent] d'âge en âge.

Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.

25 Tu as jadis fondé la terre, et les cieux sont l'ouvrage de tes mains.

На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.

26 Ils périront, mais tu seras permanent, et eux tous s'envieilliront comme un vêtement; tu les changeras comme un habit, et ils seront changés.

Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.

27 Mais toi, [tu es toujours] le même; et tes ans ne seront jamais achevés.

Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.

28 Les enfants de tes serviteurs habiteront [près de toi], et leur race sera établie devant toi.

Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».