Lamentations 5

1 Souviens-toi, ô Eternel! de ce qui nous est arrivé; regarde et vois notre opprobre.

Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —

2 Notre héritage a été renversé par des étrangers, nos maisons par des forains.

наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!

3 Nous sommes devenus [comme] des orphelins qui sont sans pères, et nos mères sont comme des veuves.

Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!

4 Nous avons bu notre eau pour de l’argent, et notre bois nous a été mis à prix.

Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.

5 Nous avons été poursuivis l’épée sur la gorge. Nous nous sommes donnés beaucoup de mouvement, [et] nous n’avons point eu de repos.

У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!

6 Nous avons étendu la main aux Egyptiens [et] aux Assyriens pour avoir suffisamment de pain.

До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!

7 Nos pères ont péché, et ne sont plus; [et] nous avons porté leurs iniquités.

Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!

8 Les esclaves ont dominé sur nous, [et] personne ne nous a délivrés de leurs mains.

Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.

9 Nous amenions notre pain au péril de notre vie, à cause de l’épée du désert.

Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.

10 Notre peau a été noircie comme un four, à cause de l’ardeur véhémente de la faim.

Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,

11 Ils ont humilié les femmes dans Sion, et les vierges dans les villes de Juda.

Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.

12 Les principaux ont été pendus par leur main; et on n’a porté aucun respect à la personne des Anciens.

Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.

13 Ils ont pris les jeunes gens pour moudre, et les enfants sont tombés sous le bois.

Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.

14 Les Anciens ont cessé de se trouver aux portes, et les jeunes gens de chanter.

Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,

15 La joie de notre cœur est cessée, et notre danse est tournée en deuil.

втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.

16 La couronne de notre tête est tombée. Malheur maintenant à nous parce que nous avons péché!

Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —

17 C’est pourquoi notre cœur est languissant. A cause de ces choses nos yeux sont obscurcis.

тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,

18 A cause de la montagne de Sion qui est désolée; les renards n’en bougent point.

через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.

19 [Mais] toi, ô Eternel! tu demeures éternellement, et ton trône est d’âge en âge.

Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:

20 Pourquoi nous oublierais-tu à jamais? pourquoi nous délaisserais-tu si longtemps?

Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

21 Convertis-nous à toi, ô Eternel! et nous serons convertis; renouvelle nos jours comme ils étaient autrefois.

Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!

22 Mais tu nous as entièrement rejetés, tu t’es extrêmement courroucé contre nous.

Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?