Psaumes 90

1 Prière de Moïse, homme de Dieu. Seigneur! Tu as été pour nous un refuge, De génération en génération.

Молитва Мойсея, чоловіка Божого.

2 Avant que les montagnes fussent nées, Et que tu eusses créé la terre et le monde, D’éternité en éternité tu es Dieu.

Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!

3 Tu fais rentrer les hommes dans la poussière, Et tu dis: Fils de l’homme, retournez!

Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“

4 Car mille ans sont, à tes yeux, Comme le jour d’hier, quand il n’est plus, Et comme une veille de la nuit.

Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.

5 Tu les emportes, semblables à un songe, Qui, le matin, passe comme l’herbe:

Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:

6 Elle fleurit le matin, et elle passe, On la coupe le soir, et elle sèche.

уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!

7 Nous sommes consumés par ta colère, Et ta fureur nous épouvante.

Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —

8 Tu mets devant toi nos iniquités, Et à la lumière de ta face nos fautes cachées.

Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!

9 Tous nos jours disparaissent par ton courroux; Nous voyons nos années s’évanouir comme un son.

Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.

10 Les jours de nos années s’élèvent à soixante-dix ans, Et, pour les plus robustes, à quatre-vingts ans; Et l’orgueil qu’ils en tirent n’est que peine et misère, Car il passe vite, et nous nous envolons.

Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.

11 Qui prend garde à la force de ta colère, Et à ton courroux, selon la crainte qui t’est due?

Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!

12 Enseigne-nous à bien compter nos jours, Afin que nous appliquions notre cœur à la sagesse.

Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!

13 Reviens, Éternel! Jusques à quand?… Aie pitié de tes serviteurs!

Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!

14 Rassasie-nous chaque matin de ta bonté, Et nous serons toute notre vie dans la joie et l’allégresse.

Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!

15 Réjouis-nous autant de jours que tu nous as humiliés, Autant d’années que nous avons vu le malheur.

Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!

16 Que ton œuvre se manifeste à tes serviteurs, Et ta gloire sur leurs enfants!

Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,

17 Que la grâce de l’Éternel, notre Dieu, soit sur nous! Affermis l’ouvrage de nos mains, Oui, affermis l’ouvrage de nos mains!

і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!