Psaumes 78
1 Cantique d’Asaph. Mon peuple, écoute mes instructions! Prêtez l’oreille aux paroles de ma bouche!
Пісня навча́льна Асафова.
2 J’ouvre la bouche par des sentences, Je publie la sagesse des temps anciens.
нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
3 Ce que nous avons entendu, ce que nous savons, Ce que nos pères nous ont raconté,
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
4 Nous ne le cacherons point à leurs enfants; Nous dirons à la génération future les louanges de l’Éternel, Et sa puissance, et les prodiges qu’il a opérés.
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
5 Il a établi un témoignage en Jacob, Il a mis une loi en Israël, Et il a ordonné à nos pères de l’enseigner à leurs enfants,
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
6 Pour qu’elle fût connue de la génération future, Des enfants qui naîtraient, Et que, devenus grands, ils en parlassent à leurs enfants,
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
7 Afin qu’ils missent en Dieu leur confiance, Qu’ils n’oubliassent pas les œuvres de Dieu, Et qu’ils observassent ses commandements,
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
8 Afin qu’ils ne fussent pas, comme leurs pères, Une race indocile et rebelle, Une race dont le cœur n’était pas ferme, Et dont l’esprit n’était pas fidèle à Dieu.
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
9 Les fils d’Éphraïm, armés et tirant de l’arc, Tournèrent le dos le jour du combat.
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
10 Ils ne gardèrent point l’alliance de Dieu, Et ils refusèrent de marcher selon sa loi.
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
11 Ils mirent en oubli ses œuvres, Ses merveilles qu’il leur avait fait voir.
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
12 Devant leurs pères il avait fait des prodiges, Au pays d’Égypte, dans les campagnes de Tsoan.
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
13 Il fendit la mer et leur ouvrit un passage, Il fit dresser les eaux comme une muraille.
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
14 Il les conduisit le jour par la nuée, Et toute la nuit par un feu éclatant.
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
15 Il fendit des rochers dans le désert, Et il donna à boire comme des flots abondants;
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
16 Du rocher il fit jaillir des sources, Et couler des eaux comme des fleuves.
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
17 Mais ils continuèrent à pécher contre lui, A se révolter contre le Très-Haut dans le désert.
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
18 Ils tentèrent Dieu dans leur cœur, En demandant de la nourriture selon leur désir.
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
19 Ils parlèrent contre Dieu, Ils dirent: Dieu pourrait-il Dresser une table dans le désert?
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
20 Voici, il a frappé le rocher, et des eaux ont coulé, Et des torrents se sont répandus; Pourra-t-il aussi donner du pain, Ou fournir de la viande à son peuple?
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
21 L’Éternel entendit, et il fut irrité; Un feu s’alluma contre Jacob, Et la colère s’éleva contre Israël,
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22 Parce qu’ils ne crurent pas en Dieu, Parce qu’ils n’eurent pas confiance dans son secours.
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
23 Il commanda aux nuages d’en haut, Et il ouvrit les portes des cieux;
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
24 Il fit pleuvoir sur eux la manne pour nourriture, Il leur donna le blé du ciel.
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
25 Ils mangèrent tous le pain des grands, Il leur envoya de la nourriture à satiété.
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
26 Il fit souffler dans les cieux le vent d’orient, Et il amena par sa puissance le vent du midi;
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
27 Il fit pleuvoir sur eux la viande comme de la poussière, Et comme le sable des mers les oiseaux ailés;
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
28 Il les fit tomber au milieu de leur camp, Tout autour de leurs demeures.
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
29 Ils mangèrent et se rassasièrent abondamment: Dieu leur donna ce qu’ils avaient désiré.
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
30 Ils n’avaient pas satisfait leur désir, Ils avaient encore leur nourriture dans la bouche,
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
31 Lorsque la colère de Dieu s’éleva contre eux; Il frappa de mort les plus vigoureux, Il abattit les jeunes hommes d’Israël.
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
32 Malgré tout cela, ils continuèrent à pécher, Et ne crurent point à ses prodiges.
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
33 Il consuma leurs jours par la vanité, Et leurs années par une fin soudaine.
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
34 Quand il les frappait de mort, ils le cherchaient, Ils revenaient et se tournaient vers Dieu;
Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
35 Ils se souvenaient que Dieu était leur rocher, Que le Dieu Très-Haut était leur libérateur.
і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
36 Mais ils le trompaient de la bouche, Et ils lui mentaient de la langue;
І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
37 Leur cœur n’était pas ferme envers lui, Et ils n’étaient pas fidèles à son alliance.
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
38 Toutefois, dans sa miséricorde, il pardonne l’iniquité et ne détruit pas; Il retient souvent sa colère et ne se livre pas à toute sa fureur.
Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
39 Il se souvint qu’ils n’étaient que chair, Un souffle qui s’en va et ne revient pas.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
40 Que de fois ils se révoltèrent contre lui dans le désert! Que de fois ils l’irritèrent dans la solitude!
Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
41 Ils ne cessèrent de tenter Dieu, Et de provoquer le Saint d’Israël.
І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
42 Ils ne se souvinrent pas de sa puissance, Du jour où il les délivra de l’ennemi,
вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
43 Des miracles qu’il accomplit en Égypte, Et de ses prodiges dans les campagnes de Tsoan.
як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
44 Il changea leurs fleuves en sang, Et ils ne purent en boire les eaux.
і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
45 Il envoya contre eux des mouches venimeuses qui les dévorèrent, Et des grenouilles qui les détruisirent.
Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
46 Il livra leurs récoltes aux sauterelles, Le produit de leur travail aux sauterelles.
А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
47 Il fit périr leurs vignes par la grêle, Et leurs sycomores par la gelée.
Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
48 Il abandonna leur bétail à la grêle, Et leurs troupeaux au feu du ciel.
І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
49 Il lança contre eux son ardente colère, La fureur, la rage et la détresse, Une troupe de messagers de malheur.
Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
50 Il donna libre cours à sa colère, Il ne sauva pas leur âme de la mort, Il livra leur vie à la mortalité;
Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
51 Il frappa tous les premiers-nés en Égypte, Les prémices de la force sous les tentes de Cham.
І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
52 Il fit partir son peuple comme des brebis, Il les conduisit comme un troupeau dans le désert.
І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
53 Il les dirigea sûrement, pour qu’ils fussent sans crainte, Et la mer couvrit leurs ennemis.
І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
54 Il les amena vers sa frontière sainte, Vers cette montagne que sa droite a acquise.
І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
55 Il chassa devant eux les nations, Leur distribua le pays en héritage, Et fit habiter dans leurs tentes les tribus d’Israël.
І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
56 Mais ils tentèrent le Dieu Très-Haut et se révoltèrent contre lui, Et ils n’observèrent point ses ordonnances.
Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
57 Ils s’éloignèrent et furent infidèles, comme leurs pères, Ils tournèrent, comme un arc trompeur.
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
58 Ils l’irritèrent par leurs hauts lieux, Et ils excitèrent sa jalousie par leurs idoles.
І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
59 Dieu entendit, et il fut irrité; Il repoussa fortement Israël.
Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
60 Il abandonna la demeure de Silo, La tente où il habitait parmi les hommes;
і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61 Il livra sa gloire à la captivité, Et sa majesté entre les mains de l’ennemi.
і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
62 Il mit son peuple à la merci du glaive, Et il s’indigna contre son héritage.
І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
63 Le feu dévora ses jeunes hommes, Et ses vierges ne furent pas célébrées;
його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
64 Ses sacrificateurs tombèrent par l’épée, Et ses veuves ne pleurèrent pas.
його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
65 Le Seigneur s’éveilla comme celui qui a dormi, Comme un héros qu’a subjugué le vin.
Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
66 Il frappa ses adversaires en fuite, Il les couvrit d’un opprobre éternel.
і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
67 Cependant il rejeta la tente de Joseph, Et il ne choisit point la tribu d’Éphraïm;
Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
68 Il préféra la tribu de Juda, La montagne de Sion qu’il aimait.
а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
69 Et il bâtit son sanctuaire comme les lieux élevés, Comme la terre qu’il a fondée pour toujours.
І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
70 Il choisit David, son serviteur, Et il le tira des bergeries;
І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
71 Il le prit derrière les brebis qui allaitent, Pour lui faire paître Jacob, son peuple, Et Israël, son héritage.
від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
72 Et David les dirigea avec un cœur intègre, Et les conduisit avec des mains intelligentes.
і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
