Proverbes 16

1 Les projets que forme le cœur dépendent de l’homme, Mais la réponse que donne la bouche vient de l’Éternel.

Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.

2 Toutes les voies de l’homme sont pures à ses yeux; Mais celui qui pèse les esprits, c’est l’Éternel.

Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.

3 Recommande à l’Éternel tes œuvres, Et tes projets réussiront.

Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.

4 L’Éternel a tout fait pour un but, Même le méchant pour le jour du malheur.

Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.

5 Tout cœur hautain est en abomination à l’Éternel; Certes, il ne restera pas impuni.

Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!

6 Par la bonté et la fidélité on expie l’iniquité, Et par la crainte de l’Éternel on se détourne du mal.

Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.

7 Quand l’Éternel approuve les voies d’un homme, Il dispose favorablement à son égard même ses ennemis.

Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.

8 Mieux vaut peu, avec la justice, Que de grands revenus, avec l’injustice.

Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.

9 Le cœur de l’homme médite sa voie, Mais c’est l’Éternel qui dirige ses pas.

Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.

10 Des oracles sont sur les lèvres du roi: Sa bouche ne doit pas être infidèle quand il juge.

Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.

11 Le poids et la balance justes sont à l’Éternel; Tous les poids du sac sont son ouvrage.

Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.

12 Les rois ont horreur de faire le mal, Car c’est par la justice que le trône s’affermit.

Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.

13 Les lèvres justes gagnent la faveur des rois, Et ils aiment celui qui parle avec droiture.

Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.

14 La fureur du roi est un messager de mort, Et un homme sage doit l’apaiser.

Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.

15 La sérénité du visage du roi donne la vie, Et sa faveur est comme une pluie du printemps.

У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.

16 Combien acquérir la sagesse vaut mieux que l’or! Combien acquérir l’intelligence est préférable à l’argent!

Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!

17 Le chemin des hommes droits, c’est d’éviter le mal; Celui qui garde son âme veille sur sa voie.

Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.

18 L’arrogance précède la ruine, Et l’orgueil précède la chute.

Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.

19 Mieux vaut être humble avec les humbles Que de partager le butin avec les orgueilleux.

Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.

20 Celui qui réfléchit sur les choses trouve le bonheur, Et celui qui se confie en l’Éternel est heureux.

Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.

21 Celui qui est sage de cœur est appelé intelligent, Et la douceur des lèvres augmente le savoir.

Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.

22 La sagesse est une source de vie pour celui qui la possède; Et le châtiment des insensés, c’est leur folie.

Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.

23 Celui qui est sage de cœur manifeste la sagesse par sa bouche, Et l’accroissement de son savoir paraît sur ses lèvres.

Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.

24 Les paroles agréables sont un rayon de miel, Douces pour l’âme et salutaires pour le corps.

Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.

25 Telle voie paraît droite à un homme, Mais son issue, c’est la voie de la mort.

Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.

26 Celui qui travaille, travaille pour lui, Car sa bouche l’y excite.

Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.

27 L’homme pervers prépare le malheur, Et il y a sur ses lèvres comme un feu ardent.

Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.

28 L’homme pervers excite des querelles, Et le rapporteur divise les amis.

Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.

29 L’homme violent séduit son prochain, Et le fait marcher dans une voie qui n’est pas bonne.

Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.

30 Celui qui ferme les yeux pour se livrer à des pensées perverses, Celui qui se mord les lèvres, a déjà consommé le mal.

Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.

31 Les cheveux blancs sont une couronne d’honneur; C’est dans le chemin de la justice qu’on la trouve.

Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.

32 Celui qui est lent à la colère vaut mieux qu’un héros, Et celui qui est maître de lui-même, que celui qui prend des villes.

Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.

33 On jette le sort dans le pan de la robe, Mais toute décision vient de l’Éternel.

За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.