Lamentations 5

1 Souviens-toi, Éternel, de ce qui nous est arrivé! Regarde, vois notre opprobre!

Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —

2 Notre héritage a passé à des étrangers, Nos maisons à des inconnus.

наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!

3 Nous sommes orphelins, sans père; Nos mères sont comme des veuves.

Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!

4 Nous buvons notre eau à prix d’argent, Nous payons notre bois.

Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.

5 Nous sommes poursuivis, le joug sur le cou; Nous sommes épuisés, nous n’avons point de repos.

У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!

6 Nous avons tendu la main vers l’Égypte, vers l’Assyrie, Pour nous rassasier de pain.

До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!

7 Nos pères ont péché, ils ne sont plus, Et c’est nous qui portons la peine de leurs iniquités.

Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!

8 Des esclaves dominent sur nous, Et personne ne nous délivre de leurs mains.

Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.

9 Nous cherchons notre pain au péril de notre vie, Devant l’épée du désert.

Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.

10 Notre peau est brûlante comme un four, Par l’ardeur de la faim.

Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,

11 Ils ont déshonoré les femmes dans Sion, Les vierges dans les villes de Juda.

Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.

12 Des chefs ont été pendus par leurs mains; La personne des vieillards n’a pas été respectée.

Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.

13 Les jeunes hommes ont porté la meule, Les enfants chancelaient sous des fardeaux de bois.

Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.

14 Les vieillards ne vont plus à la porte, Les jeunes hommes ont cessé leurs chants.

Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,

15 La joie a disparu de nos cœurs, Le deuil a remplacé nos danses.

втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.

16 La couronne de notre tête est tombée! Malheur à nous, parce que nous avons péché!

Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —

17 Si notre cœur est souffrant, Si nos yeux sont obscurcis,

тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,

18 C’est que la montagne de Sion est ravagée, C’est que les renards s’y promènent.

через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.

19 Toi, l’Éternel, tu règnes à jamais; Ton trône subsiste de génération en génération.

Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:

20 Pourquoi nous oublierais-tu pour toujours, Nous abandonnerais-tu pour de longues années?

Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

21 Fais-nous revenir vers toi, ô Éternel, et nous reviendrons! Donne-nous encore des jours comme ceux d’autrefois!

Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!

22 Nous aurais-tu entièrement rejetés, Et t’irriterais-tu contre nous jusqu’à l’excès?

Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?