Job 22

1 Éliphaz de Théman prit la parole et dit:

І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:

2 Un homme peut-il être utile à Dieu? Non; le sage n’est utile qu’à lui-même.

„Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!

3 Si tu es juste, est-ce à l’avantage du Tout-Puissant? Si tu es intègre dans tes voies, qu’y gagne-t-il?

Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?

4 Est-ce par crainte de toi qu’il te châtie, Qu’il entre en jugement avec toi?

Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?

5 Ta méchanceté n’est-elle pas grande? Tes iniquités ne sont-elles pas infinies?

Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!

6 Tu enlevais sans motif des gages à tes frères, Tu privais de leurs vêtements ceux qui étaient nus;

Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!

7 Tu ne donnais point d’eau à l’homme altéré, Tu refusais du pain à l’homme affamé.

Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.

8 Le pays était au plus fort, Et le puissant s’y établissait.

А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.

9 Tu renvoyais les veuves à vide; Les bras des orphelins étaient brisés.

Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —

10 C’est pour cela que tu es entouré de pièges, Et que la terreur t’a saisi tout à coup.

тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,

11 Ne vois-tu donc pas ces ténèbres, Ces eaux débordées qui t’envahissent?

твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.

12 Dieu n’est-il pas en haut dans les cieux? Regarde le sommet des étoiles, comme il est élevé!

Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!

13 Et tu dis: Qu’est-ce que Dieu sait? Peut-il juger à travers l’obscurité?

А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?

14 Les nuées l’enveloppent, et il ne voit rien; Il ne parcourt que la voûte des cieux.

Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.

15 Eh quoi! Tu voudrais prendre l’ancienne route Qu’ont suivie les hommes d’iniquité?

Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,

16 Ils ont été emportés avant le temps, Ils ont eu la durée d’un torrent qui s’écoule.

що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,

17 Ils disaient à Dieu: Retire-toi de nous; Que peut faire pour nous le Tout-Puissant?

що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“

18 Dieu cependant avait rempli de biens leurs maisons. Loin de moi le conseil des méchants!

А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!

19 Les justes, témoins de leur chute, se réjouiront, Et l’innocent se moquera d’eux:

Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:

20 Voilà nos adversaires anéantis! Voilà leurs richesses dévorées par le feu!

„Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“

21 Attache-toi donc à Dieu, et tu auras la paix; Tu jouiras ainsi du bonheur.

Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.

22 Reçois de sa bouche l’instruction, Et mets dans ton cœur ses paroles.

Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.

23 Tu seras rétabli, si tu reviens au Tout-Puissant, Si tu éloignes l’iniquité de ta tente.

Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.

24 Jette l’or dans la poussière, L’or d’Ophir parmi les cailloux des torrents;

І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —

25 Et le Tout-Puissant sera ton or, Ton argent, ta richesse.

і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!

26 Alors tu feras du Tout-Puissant tes délices, Tu élèveras vers Dieu ta face;

Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —

27 Tu le prieras, et il t’exaucera, Et tu accompliras tes vœux.

будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.

28 A tes résolutions répondra le succès; Sur tes sentiers brillera la lumière.

А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.

29 Vienne l’humiliation, tu prieras pour ton relèvement: Dieu secourt celui dont le regard est abattu.

Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.

30 Il délivrera même le coupable, Qui devra son salut à la pureté de tes mains.

Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.