Job 20

1 Tsophar de Naama prit la parole et dit:

І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:

2 Mes pensées me forcent à répondre, Et mon agitation ne peut se contenir.

„Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!

3 J’ai entendu des reproches qui m’outragent; Le souffle de mon intelligence donnera la réplique.

Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

4 Ne sais-tu pas que, de tout temps, Depuis que l’homme a été placé sur la terre,

Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —

5 Le triomphe des méchants a été court, Et la joie de l’impie momentanée?

то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?

6 Quand il s’élèverait jusqu’aux cieux, Et que sa tête toucherait aux nues,

Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,

7 Il périra pour toujours comme son ordure, Et ceux qui le voyaient diront: Où est-il?

проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

8 Il s’envolera comme un songe, et on ne le trouvera plus; Il disparaîtra comme une vision nocturne;

Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:

9 L’œil qui le regardait ne le regardera plus, Le lieu qu’il habitait ne l’apercevra plus.

його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...

10 Ses fils seront assaillis par les pauvres, Et ses mains restitueront ce qu’il a pris par violence.

Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.

11 La vigueur de la jeunesse, qui remplissait ses membres, Aura sa couche avec lui dans la poussière.

Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!

12 Le mal était doux à sa bouche, Il le cachait sous sa langue,

Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,

13 Il le savourait sans l’abandonner, Il le retenait au milieu de son palais;

над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —

14 Mais sa nourriture se transformera dans ses entrailles, Elle deviendra dans son corps un venin d’aspic.

то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!

15 Il a englouti des richesses, il les vomira; Dieu les chassera de son ventre.

Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.

16 Il a sucé du venin d’aspic, La langue de la vipère le tuera.

Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!

17 Il ne reposera plus ses regards sur les ruisseaux, Sur les torrents, sur les fleuves de miel et de lait.

Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.

18 Il rendra ce qu’il a gagné, et n’en profitera plus; Il restituera tout ce qu’il a pris, et n’en jouira plus.

Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.

19 Car il a opprimé, délaissé les pauvres, Il a ruiné des maisons et ne les a pas rétablies.

Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

20 Son avidité n’a point connu de bornes; Mais il ne sauvera pas ce qu’il avait de plus cher.

Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

21 Rien n’échappait à sa voracité; Mais son bien-être ne durera pas.

Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:

22 Au milieu de l’abondance il sera dans la détresse; La main de tous les misérables se lèvera sur lui.

за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!

23 Et voici, pour lui remplir le ventre, Dieu enverra sur lui le feu de sa colère, Et le rassasiera par une pluie de traits.

Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.

24 S’il échappe aux armes de fer, L’arc d’airain le transpercera.

Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.

25 Il arrache de son corps le trait, Qui étincelle au sortir de ses entrailles, Et il est en proie aux terreurs de la mort.

Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!

26 Toutes les calamités sont réservées à ses trésors; Il sera consumé par un feu que n’allumera point l’homme, Et ce qui restera dans sa tente en deviendra la pâture.

При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.

27 Les cieux dévoileront son iniquité, Et la terre s’élèvera contre lui.

Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —

28 Les revenus de sa maison seront emportés, Ils disparaîtront au jour de la colère de Dieu.

урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.

29 Telle est la part que Dieu réserve au méchant, Tel est l’héritage que Dieu lui destine.

Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“