Isaïe 32

1 Alors le roi régnera selon la justice, Et les princes gouverneront avec droiture.

Тож за праведністю царюва́тиме цар, а князі володі́тимуть за правосу́ддям.

2 Chacun sera comme un abri contre le vent, Et un refuge contre la tempête, Comme des courants d’eau dans un lieu desséché, Comme l’ombre d’un grand rocher dans une terre altérée.

І станеться кожен, як за́хист від вітру, і немов та заслона від зли́ви, як пото́ки води на пустині, як тінь скелі тяжко́ї на спраглій землі.

3 Les yeux de ceux qui voient ne seront plus bouchés, Et les oreilles de ceux qui entendent seront attentives.

І не будуть заплю́щені очі видю́щих, і слухатимуть ву́ха тих, які слухають!

4 Le cœur des hommes légers sera intelligent pour comprendre, Et la langue de ceux qui balbutient parlera vite et nettement.

І знання́ розумітиме серце нерозва́жних, а язик недорі́куватих поспішить говорити вира́зно.

5 On ne donnera plus à l’insensé le nom de noble, Ni au fourbe celui de magnanime.

Не будуть вже кликати достойним глупця́, а на обма́нця не скажуть шляхе́тний,

6 Car l’insensé profère des folies, Et son cœur s’adonne au mal, Pour commettre l’impiété, Et dire des faussetés contre l’Éternel, Pour laisser à vide l’âme de celui qui a faim, Et enlever le breuvage de celui qui a soif.

бо глупо́ту говорить безумний, а серце його беззаконня вчиняє, щоб робити лукавство, та щоб говорити до Господа слово облу́дне, щоб душу голодного ви́порожнити й напо́ю позбавити спра́глого!

7 Les armes du fourbe sont pernicieuses; Il forme de coupables desseins, Pour perdre les malheureux par des paroles mensongères, Même quand la cause du pauvre est juste.

А лукавий — лихі його чини: він лихе замишляє, щоб ни́щити скро́мних словами брехли́вими, як убогий говорить про право,

8 Mais celui qui est noble forme de nobles desseins, Et il persévère dans ses nobles desseins.

а шляхе́тний міркує шляхе́тне, і стоїть при шляхе́тному.

9 Femmes insouciantes, Levez-vous, écoutez ma voix! Filles indolentes, Prêtez l’oreille à ma parole!

Устаньте, безжу́рні жінки́, почуйте мій голос, дочки безтурботні, послухайте сло́ва мого!

10 Dans un an et quelques jours, Vous tremblerez, indolentes; Car c’en est fait de la vendange, La récolte n’arrivera pas.

Днів багато на рік ви, безтурботні, тремті́тимете, бо збір винограду скінчи́вся, а згрома́дження пло́ду не при́йде!

11 Soyez dans l’effroi, insouciantes! Tremblez, indolentes! Déshabillez-vous, mettez-vous à nu Et ceignez vos reins!

Тремтіть, ви безжу́рні, дрижіть, безтурбо́тні, роздягніться, себе обнажі́ть, опережі́ться по сте́гнах!

12 On se frappe le sein, Au souvenir de la beauté des champs Et de la fécondité des vignes.

За прина́дні поля́ будуть битися в груди, за виноградник урожайний.

13 Sur la terre de mon peuple Croissent les épines et les ronces, Même dans toutes les maisons de plaisance De la cité joyeuse.

На землі́ цій наро́ду мого зійде те́рен й будя́ччя, по всіх домах радости спалени́на, на місті веселому.

14 Le palais est abandonné, La ville bruyante est délaissée; La colline et la tour serviront à jamais de cavernes; Les ânes sauvages y joueront, les troupeaux y paîtront,

Бо па́лац опу́щений буде, міський го́мін замо́вкне, О́фел та ба́шта навік стануть я́мами, радістю диких ослів, пасови́ськом чері́д,

15 Jusqu’à ce que l’esprit soit répandu d’en haut sur nous, Et que le désert se change en verger, Et que le verger soit considéré comme une forêt.

аж Дух з височини́ проллє́ться на нас, а пустиня в садо́к обе́рнеться, а садок порахо́ваний буде за ліс!

16 Alors la droiture habitera dans le désert, Et la justice aura sa demeure dans le verger.

Тоді пробува́тиме право в пустині, на ниві ж родючій сидітиме правда.

17 L’œuvre de la justice sera la paix, Et le fruit de la justice le repos et la sécurité pour toujours.

І буде роботою істини — мир, а працею правди — спокійність й безпе́ка навіки.

18 Mon peuple demeurera dans le séjour de la paix, Dans des habitations sûres, Dans des asiles tranquilles.

І осяде наро́д мій у мешка́нні спокі́йнім, і в безпечних місця́х, і в спокійних місцях відпочи́нку.

19 Mais la forêt sera précipitée sous la grêle, Et la ville profondément abaissée.

І буде па́дати град на пова́лений ліс, і зни́зиться місто в долину.

20 Heureux vous qui partout semez le long des eaux, Et qui laissez sans entraves le pied du bœuf et de l’âne!

Блаженні ви, сівачі понад всякими во́дами, що відпуска́єте ногу воло́ві й ослові на волю!