2 Samuel 22
1 David adressa à l’Éternel les paroles de ce cantique, lorsque l’Éternel l’eut délivré de la main de tous ses ennemis et de la main de Saül.
І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
2 Il dit: L’Éternel est mon rocher, ma forteresse, mon libérateur.
та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
3 Dieu est mon rocher, où je trouve un abri, Mon bouclier et la force qui me sauve, Ma haute retraite et mon refuge. O mon Sauveur! Tu me garantis de la violence.
Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
4 Je m’écrie: Loué soit l’Éternel! Et je suis délivré de mes ennemis.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
5 Car les flots de la mort m’avaient environné, Les torrents de la destruction m’avaient épouvanté;
Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Тене́та шео́лу мене оточи́ли, а па́стки смерте́льні мене попере́дили! (Sheol h7585)
7 Dans ma détresse, j’ai invoqué l’Éternel, J’ai invoqué mon Dieu; De son palais, il a entendu ma voix, Et mon cri est parvenu à ses oreilles.
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
8 La terre fut ébranlée et trembla, Les fondements des cieux frémirent, Et ils furent ébranlés, parce qu’il était irrité.
Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
9 Il s’élevait de la fumée dans ses narines, Et un feu dévorant sortait de sa bouche: Il en jaillissait des charbons embrasés.
Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
10 Il abaissa les cieux, et il descendit: Il y avait une épaisse nuée sous ses pieds.
Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
11 Il était monté sur un chérubin, et il volait, Il paraissait sur les ailes du vent.
Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
12 Il faisait des ténèbres une tente autour de lui, Il était enveloppé d’amas d’eaux et de sombres nuages.
А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
13 De la splendeur qui le précédait S’élançaient des charbons de feu.
Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
14 L’Éternel tonna des cieux, Le Très-Haut fit retentir sa voix;
Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
15 Il lança des flèches et dispersa mes ennemis, La foudre, et les mit en déroute.
Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
16 Le lit de la mer apparut, Les fondements du monde furent découverts, Par la menace de l’Éternel, Par le bruit du souffle de ses narines.
І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
17 Il étendit sa main d’en haut, il me saisit, Il me retira des grandes eaux;
Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
18 Il me délivra de mon adversaire puissant, De mes ennemis qui étaient plus forts que moi.
Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
19 Ils m’avaient surpris au jour de ma détresse, Mais l’Éternel fut mon appui.
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
20 Il m’a mis au large, Il m’a sauvé, parce qu’il m’aime.
І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
21 L’Éternel m’a traité selon ma droiture, Il m’a rendu selon la pureté de mes mains;
Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
22 Car j’ai observé les voies de l’Éternel, Et je n’ai point été coupable envers mon Dieu.
Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
23 Toutes ses ordonnances ont été devant moi, Et je ne me suis point écarté de ses lois.
бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
24 J’ai été sans reproche envers lui, Et je me suis tenu en garde contre mon iniquité.
І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
25 Aussi l’Éternel m’a rendu selon ma droiture, Selon ma pureté devant ses yeux.
І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
26 Avec celui qui est bon tu te montres bon, Avec l’homme droit tu agis selon la droiture,
З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
27 Avec celui qui est pur tu te montres pur, Et avec le pervers tu agis selon sa perversité.
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
28 Tu sauves le peuple qui s’humilie, Et de ton regard, tu abaisses les orgueilleux.
І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
29 Oui, tu es ma lumière, ô Éternel! L’Éternel éclaire mes ténèbres.
Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
30 Avec toi je me précipite sur une troupe en armes, Avec mon Dieu je franchis une muraille.
Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
31 Les voies de Dieu sont parfaites, La parole de l’Éternel est éprouvée; Il est un bouclier pour tous ceux qui se confient en lui.
Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
32 Car qui est Dieu, si ce n’est l’Éternel? Et qui est un rocher, si ce n’est notre Dieu?
Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
33 C’est Dieu qui est ma puissante forteresse, Et qui me conduit dans la voie droite.
Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
34 Il rend mes pieds semblables à ceux des biches, Et il me place sur mes lieux élevés.
Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
35 Il exerce mes mains au combat, Et mes bras tendent l’arc d’airain.
Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
36 Tu me donnes le bouclier de ton salut, Et je deviens grand par ta bonté.
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
37 Tu élargis le chemin sous mes pas, Et mes pieds ne chancellent point.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
38 Je poursuis mes ennemis, et je les détruis; Je ne reviens pas avant de les avoir anéantis.
Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
39 Je les anéantis, je les brise, et ils ne se relèvent plus; Ils tombent sous mes pieds.
Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
40 Tu me ceins de force pour le combat, Tu fais plier sous moi mes adversaires.
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
41 Tu fais tourner le dos à mes ennemis devant moi, Et j’extermine ceux qui me haïssent.
Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
42 Ils regardent autour d’eux, et personne pour les sauver! Ils crient à l’Éternel, et il ne leur répond pas!
Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
43 Je les broie comme la poussière de la terre, Je les écrase, je les foule, comme la boue des rues.
І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
44 Tu me délivres des dissensions de mon peuple; Tu me conserves pour chef des nations; Un peuple que je ne connaissais pas m’est asservi.
Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
45 Les fils de l’étranger me flattent, Ils m’obéissent au premier ordre.
Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
46 Les fils de l’étranger sont en défaillance, Ils tremblent hors de leurs forteresses.
В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
47 Vive l’Éternel, et béni soit mon rocher! Que Dieu, le rocher de mon salut, soit exalté,
Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
48 Le Dieu qui est mon vengeur, Qui m’assujettit les peuples,
Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
49 Et qui me fait échapper à mes ennemis! Tu m’élèves au-dessus de mes adversaires, Tu me délivres de l’homme violent.
що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
50 C’est pourquoi je te louerai parmi les nations, ô Éternel! Et je chanterai à la gloire de ton nom.
Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
51 Il accorde de grandes délivrances à son roi, Et il fait miséricorde à son oint, A David, et à sa postérité, pour toujours.
Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
