Psaumes 78
1 Psaume de méditation d'Asaph. O mon peuple, attachez-vous à ma loi; inclinez votre oreille vers les paroles de ma bouche.
Пісня навча́льна Асафова.
2 J'ouvrirai ma bouche en paraboles; je dirai les choses qui ont existé dès le commencement,
нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
3 Telles que vous les avez ouïes et connues, et que vos pères vous les ont racontées.
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
4 Elles n'ont point été cachées à leurs enfants de la seconde génération, eux-mêmes leur ayant annoncé les louanges du Seigneur, et sa puissance et les merveilles qu'il a faites.
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
5 Et il a suscité un témoignage en Jacob, et il a institué en Israël une loi qu'il a confiée à nos pères, pour qu'ils l'enseignassent à leurs enfants,
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
6 Afin que chaque génération les transmit à la suivante; les fils l'apprendront à ceux qui naîtront d'eux; et ils en porteront témoignage, et ils en instruiront leurs enfants:
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
7 Afin qu'ils mettent en Dieu leur espérance, et qu'ils n'oublient point ses œuvres, et qu'ils recherchent ses commandements,
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
8 Et qu'ils ne soient point comme leurs pères, race perverse et provocatrice, qui n'a pas eu de droiture de cœur, et, en son esprit, n'a pas été fidèle à Dieu.
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
9 Les fils d'Éphraïm tendant l'arc, lançant des flèches, le jour du combat ont tourné le dos.
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
10 Ils n'ont point gardé l'alliance de Dieu, et ils ont refusé de marcher dans sa loi.
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
11 Et ils ont oublié ses bienfaits, et les miracles qu'il leur a montrés,
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
12 Et les prodiges qu'il a faits devant leurs pères, en la terre d'Egypte et dans la plaine de Tanis.
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
13 Il a séparé la mer, et il les a fait passer; il a contenu les eaux, comme dans une outre.
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
14 Et il les a guidés le jour dans une nuée, et la nuit dans un luminaire de feu.
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
15 Il a fendu le rocher dans le désert, et il les a abreuvés comme avec l'eau d'un grand abîme.
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
16 Et de la pierre il a tiré et conduit l'eau comme un fleuve.
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
17 Et ils ont continué de pécher contre lui; ils ont provoqué le Très-Haut dans le désert;
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
18 Et ils ont tenté Dieu en leurs cœurs, en lui demandant des aliments pour leurs âmes.
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
19 Et ils ont parlé contre Dieu, et ils ont dit: Est-ce que Dieu pourra nous préparer une table dans le désert?
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
20 Il a frappé le rocher: l'eau a jailli; un torrent a coulé avec abondance. Mais Dieu pourra-t-il nous donner aussi du pain, ou préparer dans le désert une table à son peuple?
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
21 C'est pourquoi le Seigneur, les ayant entendus, différa, et un feu fut allumé contre Jacob, et sa colère monta contre Israël;
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22 Parce qu'ils n'avaient pas eu foi en Dieu, et qu'ils n'avaient point espéré en sa protection.
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
23 Et d'en haut il donna ses ordres aux nues, et il ouvrit les portes du ciel.
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
24 Et il fit pleuvoir sur eux la manne pour les nourrir, et il leur donna le pain du ciel.
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
25 L'homme mangea le pain des anges; Dieu leur envoya des aliments en abondance.
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
26 Il chassa le vent du midi, et par sa puissance il amena le vent de l'occident.
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
27 Et il fit pleuvoir pour eux de la chair comme des nuées de poussière, et des oiseaux emplumés comme le sable des mers.
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
28 Et ces oiseaux tombèrent au milieu de leur camp, autour de leurs tentes.
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
29 Et ils mangèrent, et ils furent rassasiés; et il satisfit leur désir.
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
30 Rien ne leur manqua de ce qu'ils désiraient, et ils en avaient encore la bouche pleine.
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
31 Et la colère du Seigneur s'éleva contre eux, et il mit à mort leurs riches, et il saisit les élus d'Israël.
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
32 Et malgré tout cela ils péchèrent encore, et ne crurent point à ses prodiges.
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
33 Et leurs jours défaillirent en vanité, et leurs années se précipitèrent.
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
34 Quand il eut répandu parmi eux la mort, ils cherchèrent le Seigneur, et ils se convertirent à lui, et ils vinrent dès le matin vers Dieu.
Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
35 Et ils se souvinrent que Dieu est leur champion, et que Dieu le Très-Haut est leur rédempteur.
і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
36 Et ils l'aimèrent de la bouche; mais leur langue lui mentait.
І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
37 Car leur cœur ne fut point droit envers lui, et ils ne furent point fidèles en son alliance.
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
38 Et cependant il est miséricordieux, et il leur remettra leurs péchés; et il ne les détruira point. Il détournera souvent sa colère, et son courroux ne s'enflammera pas tout entier.
Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
39 Et il se souvint qu'ils étaient chair, un souffle qui passe et ne revient plus.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
40 Combien de fois l'ont-ils provoqué dans le désert, et l'ont-ils irrité dans la terre sans eau!
Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
41 Et ils se convertissaient, et ils recommençaient à tenter Dieu, et ils aigrissaient encore le Saint d'Israël.
І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
42 Ils avaient oublié sa main, et le jour où elle les avait tirés des mains de l'oppresseur;
вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
43 Et comment il avait fait ses miracles en Egypte, et ses prodiges dans la plaine de Tanis;
як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
44 Et comment il avait changé en sang leurs fleuves et leurs pluies, afin qu'ils ne pussent boire;
і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
45 Et comment il avait envoyé des mouches de chien qui les dévoraient, et des grenouilles qui les détruisaient.
Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
46 Ils avaient oublié la nielle attachée à leurs fruits, et les sauterelles dont ils avaient souffert,
А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
47 Et la grêle détruisant leurs vignes, et la gelée faisant périr leurs mûriers,
Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
48 Et les grêlons exterminant leur bétail, et le feu consumant leurs richesses,
І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
49 Et sa colère et son indignation tombant sur eux; colère, fureur, afflictions, envois d'anges exterminateurs;
Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
50 Et la voie ouverte à son courroux, et son dessein de ne point épargner leur vie, et d'enclore leurs troupeaux, dans la mort;
Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
51 Et le coup dont fut frappé tout premier-né en la terre d'Egypte, prémices de leurs peines sous leurs tentes de Cham;
І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
52 Et le soin qu'il prit d'enlever son peuple comme des brebis, et de les conduire dans le désert, comme un troupeau;
І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
53 Et les espérances qu'il leur donna, et les craintes dont il les délivra, et la mer qui couvrit leurs ennemis.
І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
54 Et il les mena sur la montagne qu'il s'était consacrée, cette montagne que sa droite avait acquise. Et il chassa les nations devant leur face, et il leur distribua, à grandes mesures, la terre de leur héritage.
І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
55 Et il établit les tribus d'Israël dans les demeures des vaincus.
І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
56 Mais elles tentèrent et provoquèrent Dieu le Très-Haut; elles ne gardèrent point ses témoignages.
Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
57 Et son peuple, se détournant de lui, s'endurcit comme ses pères; il devint comme un arc tortu.
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
58 Et ils provoquèrent la colère de Dieu sur leurs hauts lieux; et ils le rendirent jaloux par leurs images sculptées.
І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
59 Dieu les entendit et les méprisa, et réduisit à néant Israël.
Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
60 Et il répudia le tabernacle de Silo, son tabernacle où il résidait parmi les hommes.
і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61 Et il livra à la captivité leur force, aux ennemis leur beauté.
і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
62 Et il exposa son peuple au glaive, et il dédaigna son propre héritage.
І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
63 La flamme dévora leurs jeunes hommes, et leurs vierges ne furent point pleurées.
його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
64 Leurs prêtres tombèrent sous le glaive, et leurs veuves ne furent point pleurées.
його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
65 Et le Seigneur s'éveilla comme un homme endormi, ou comme un riche après l'ivresse.
Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
66 Et il frappa ses ennemis comme ils tournaient le dos, et il les couvrit d'un opprobre éternel.
і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
67 Et il répudia le tabernacle de Joseph, et il ne choisit point la tribu d'Éphraïm.
Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
68 Et il choisit la tribu de Juda, et la montagne de Sion, qu'il a aimée.
а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
69 Et il bâtit son sanctuaire, fort comme la corne des licornes, en la terre qu'il a fondée pour les siècles des siècles.
І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
70 Et il choisit David son serviteur, et il le tira de la garde des troupeaux; il le prit tandis qu'il surveillait les brebis mères,
І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
71 Pour qu'il fût le pasteur de Jacob, son serviteur, et d'Israël, son héritage.
від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
72 Et David prit soin d'eux en l'innocence de son cœur, et il les mena dans la voie selon l'intelligence de ses mains.
і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
