Psaumes 69

1 Jusqu'à la Fin, psaume en répons, de David. Sauves-moi, ô mon Dieu, car les flots sont entrés jusqu'à mon âme.

Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!

2 Je suis enfoncé dans un abîme de fange où il n'y a point de fond; je suis plongé dans les profondeurs de la mer, et la tempête m'a submergé.

Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!

3 Je me suis fatigué à crier; ma voix s'est enrouée; mes yeux se sont éteints, quand j'ai mis mon espoir en Dieu.

Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!

4 Ceux qui me haïssent sans cause sont devenus plus nombreux que les cheveux de ma tête; mes ennemis, ceux qui me persécutent injustement, se sont fortifiés; j'ai payé ce que je n'avais point ravi.

Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!

5 O Dieu, tu connais ma folie, et mes fautes ne te sont point cachées.

Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!

6 Seigneur, Dieu des armées, que ceux qui t'attendent ne soient point humiliés en moi; ô Dieu d'Israël, que ceux qui te cherchent ne soient point en moi confondus.

Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —

7 Car, pour l'amour de toi, j'ai supporté les outrages; la confusion a couvert ma face.

бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!

8 Je suis devenu un étranger pour mes frères, un inconnu pour les fils de ma mère.

Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,

9 Parce que le zèle de ta maison m'a dévoré, et que les injures de ceux qui t'outrageaient sont tombées sur moi.

бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,

10 Et j'ai dompté mon âme par le jeûne, et, par là, je me suis attiré des mépris.

і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.

11 Et j'ai pris pour vêtement un cilice, et me voilà devenu leur fable.

За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:

12 Les hommes assis vers la porte parlaient contre moi, et les buveurs de vin chantaient en me raillant.

про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.

13 Et moi dans ma prière à toi, ô Seigneur, je disais: Mon Dieu, le temps de la bienveillance est venu; écoute-moi dans la plénitude de ta miséricorde, sauve-moi par ta vérité!

А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,

14 Retire-moi de la fange, afin que je n'y demeure point enfoncé; délivre- moi de mes ennemis et de la profondeur des eaux.

визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!

15 Qu'un flot soulevé par la tempête ne me submerge pas; que l'abîme ne m'engloutisse point; que la pierre du puits de l'abîme ne se ferme point sur moi.

Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!

16 Exauce-moi, Seigneur, car ta miséricorde est bonne; jette un regard sur moi dans l'abondance de ta compassion.

Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,

17 Ne détourne point ton visage de ton serviteur; je suis opprimé, exauce- moi promptement.

і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,

18 Considère mon âme et rachète-la; sauve-moi de mes ennemis.

наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!

19 Car tu connais leurs injures, et ma honte, et mon humiliation.

Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!

20 Tous ceux qui m'affligent sont en ta présence; mon âme s'est résignée aux opprobres et à la misère; j'ai attendu quelqu'un qui fût contristé avec moi, et nul n'est venu; j'ai cherché un consolateur, et je ne l'ai point trouvé.

Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!

21 Et ils m'ont donné du fiel pour nourriture, et dans ma soif ils m'ont abreuvé de vinaigre.

І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.

22 Que leur table devienne pour eux un piège; qu'elle soit leur punition et leur scandale.

Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,

23 Que leurs yeux soient obscurcis et qu'ils ne voient plus; et que leur dos soit perpétuellement courbé.

бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!

24 Répands sur eux ton courroux; que le transport de ta colère les saisisse.

Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!

25 Que leur maison des champs soit désolée, et que nul n'habite sous leur toit.

Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!

26 Parce qu'ils ont persécuté celui que tu as frappé, et qu'ils ont ajouté à la douleur de mes blessures.

Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.

27 Impute-leur iniquité sur iniquité; qu'ils n'entrent pas en ta justice!

Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,

28 Qu'ils soient effacés du livre des vivants; qu'ils ne soient point inscrits parmi les justes.

нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!

29 Pour moi, je suis pauvre et désolé; mais la protection de ta face m'a sauvé.

А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,

30 Je louerai dans mes cantiques le nom de mon Dieu; je le glorifierai en mes louanges.

і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!

31 Et cela plaira à Dieu, plus qu'un jeune veau montrant des ongles et des cornes.

І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.

32 Que les pauvres voient et se réjouissent; cherchez Dieu, et vous vivrez.

Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,

33 Car le Seigneur a exaucé les indigents, et jamais n'a méprisé ceux qui sont ses captifs.

бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!

34 Qu'il soit loué des cieux, de la terre, de la mer, et de tous les êtres qui se meuvent en eux.

Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,

35 Car le Seigneur sauvera Sion, et les villes de la Judée seront édifiées, et des hommes les habiteront, et l'obtiendront pour héritage.

бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,

36 Et la postérité de ses serviteurs les possédera, et ceux qui aiment son nom y auront leurs demeures.

і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!