Psaumes 56

1 Jusqu'à la Fin, pour le peuple, quand il fut éloigné des saints lieux, inscription de David, lorsque les Philistins l'eurent maîtrisé dans Geth. Aie pitié de moi, ô Dieu, car l'homme m'a foulé aux pieds; tout le jour, il a bataillé contre moi, et il m'a accablé.

Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!

2 Mes ennemis m'ont foulé aux pieds tout le jour, à partir de l'aurore; ils étaient nombreux à me combattre.

Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!

3 Mais ils sentiront la crainte, et moi j'espérerai en toi.

Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —

4 En Dieu je louerai mes paroles; tout le jour j'ai espéré en Dieu; je ne craindrai rien de ce que la chair fera contre moi.

я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?

5 Tout le long du jour ils ont eu en mépris mes discours; toutes leurs pensées tendaient à me nuire.

Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:

6 Ils s'établiront auprès de moi, s'embusqueront et guetteront mes pieds, comme ils ont cherché la perte de mon âme.

слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,

7 Tu ne les sauveras pas; tu briseras les peuples en ta colère, ô mon Dieu.

так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!

8 Je t'ai dévoilé ma vie; tu as mis devant toi mes larmes, selon ta promesse.

Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?

9 Mes ennemis tourneront le dos, quel que soit le jour où je t'invoque; voilà comment je reconnais que tu es mon Dieu.

Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,

10 En Dieu je louerai la parole; en Dieu je louerai les discours.

і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!

11 J'ai espéré en Dieu, je ne craindrai rien de ce que l'homme fera contre moi.

На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?

12 En moi sont les vœux de louange que je te rendrai, ô Dieu.

На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.

13 Car tu as délivré mon âme de la mort et mes pieds de la chute, afin que je sois agréable aux yeux de Dieu dans la lumière des vivants.

Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?