Psaumes 22

1 Jusqu'à la Fin, pour la prière du matin, psaume de David. Ô Dieu, ô mon Dieu, regarde-moi; pourquoi m'as-tu délaissé? la voix de mes péchés a fait fuir mon salut.

Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!

2 Ô mon Dieu, je crierai vers toi le jour, et tu ne m'exauceras point; je crierai la nuit, et ce n'est point folie à moi.

Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!

3 Mais toi, gloire d'Israël, tu résides au lieu saint.

Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!

4 Nos pères ont espéré en toi; ils ont espéré, et tu les as délivrés.

На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.

5 Ils ont crié vers toi, et ils ont été sauvés; ils ont espéré en toi, et n'ont point été confondus.

До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.

6 Mais moi je suis un ver de terre et non un homme; opprobre des hommes et mépris du peuple.

А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.

7 Tous ceux qui m'ont vu se sont moqués de moi; ils ont murmuré entre leurs lèvres, ils ont secoué la tête.

Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!

8 (Ils ont dit): Il a mis son espoir en Dieu, que le Seigneur le sauve; qu'il le délivre, puisqu'il se complaît en lui.

„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“

9 C'est toi, il est vrai, qui m'as tiré des entrailles de ma mère; et, à sa mamelle, j'espérais en toi.

Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!

10 Aussitôt sorti de son sein, j'ai été livré à toi; tu es mon Dieu dès le sein de ma mère.

На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!

11 Ne t'éloigne point de moi; car l'affliction est proche, et nul ne me porte secours.

Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!

12 Une multitude de jeunes taureaux m'investissent, des bœufs robustes m'ont entouré,

Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,

13 Et ont ouvert contre moi leur bouche, comme un lion ravisseur et rugissant.

на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!

14 Je me suis répandu comme de l'eau; tous mes os ont été dispersés; mon cœur dans ma poitrine est devenu comme de la cire liquide.

Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.

15 Ma force s'est desséchée comme la brique; ma langue s'est collée à mon palais, et tu m'as poussé dans la poussière de la mort.

Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.

16 Une multitude de chiens m'ont entouré; la synagogue des pervers m'assiège; ils m'ont percé les pieds et les mains,

Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.

17 Ils ont compté mes os; ils m'ont observé et surveillé.

Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!

18 Ils se sont partagé mes vêtements, et ils ont tiré ma robe au sort.

Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.

19 Et toi, ô Seigneur, n'éloigne pas de moi ton secours, songe à ma défense.

А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!

20 Délivre mon âme du glaive; délivre de la griffe des chiens mon unique.

Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!

21 Tire-moi de la gueule du lion, et sauve ma faiblesse de la corne des licornes.

Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.

22 Je célébrerai ton nom parmi mes frères; Je te chanterai au milieu de l'église.

Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!

23 Ô vous qui craignez le Seigneur, louez-le; et toi, peuple de Jacob, glorifie-le. Que toute la race d'Israël le craigne,

Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,

24 Parce qu'il n'a ni méprisé ni rebuté la prière des pauvres; parce qu'il n'a point détourné de moi son visage; parce qu'il m'a exaucé quand j'ai crié vers lui.

бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!

25 Tu seras ma louange dans la grande église; j'accomplirai mes vœux devant tous ceux qui te craignent.

Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —

26 Les pauvres mangeront, et ils seront rassasiés; et ceux qui cherchent le Seigneur le loueront; leurs cœurs vivront dans tous les siècles des siècles.

будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!

27 Et jusqu'aux confins de la terre on se souviendra du Seigneur; on se convertira à lui; toutes les tribus des Gentils se prosterneront devant lui pour l'adorer.

Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,

28 Car la royauté appartient au Seigneur; il régnera sur les nations.

бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!

29 Tous les riches de la terre ont mangé et adoré; tous ceux qui descendent en la terre tomberont devant lui. Que mon âme aussi vive pour lui,

Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!

30 Toute ma postérité le servira. La génération future sera annoncée au Seigneur;

Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.

31 On fera connaître sa justice au peuple qui doit naître, et que le Seigneur s'est préparé.

При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!