Psaumes 137

1 De David. Sur les fleuves de Babylone nous nous sommes assis, et nous avons pleuré, en nous souvenant de Sion.

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 Nous avons suspendu nos harpes aux saules, qui sont au milieu de la contrée.

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 Car ceux qui nous avaient faits captifs nous demandaient les paroles de nos cantiques; et ceux qui nous avaient emmenés nous disaient: Chantez-nous un hymne des cantiques de Sion!

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 Comment chanterons-nous un cantique du Seigneur sur une terre étrangère?

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 Si je t'oublie, Jérusalem, que ma main droite s'oublie elle-même!

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 Si je ne me propose Jérusalem comme le principe de mes joies; si je ne me souviens point de toi, que ma langue s'attache à mon gosier.

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 Souviens-toi, Seigneur, des fils d'Édom, qui, au dernier jour de Jérusalem, disaient; Détruisez-la, détruisez-la jusqu'en ses fondements!

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 Fille de Babylone, infortunée! heureux celui qui te rendra le mal en retour du mal que tu as fait!

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 Heureux celui qui saisira tes petits enfants et les écrasera contre la pierre!

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!