Job 8
1 Et Baldad de Sauchée répondant dit:
І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
2 Jusqu'à quand parleras-tu de la sorte? Quel esprit verbeux s'exprime par ta bouche?
„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
3 Dieu est-il un juge prévaricateur? Le créateur de toutes choses torture-t- il l'équité?
Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
4 Si tes fils ont péché devant lui, il leur a, de sa main, fait expier leurs fautes.
Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
5 Commence donc dès l'aurore à prier le Seigneur tout-puissant.
Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
6 Si tu es pur et sincère, il t'exaucera et il te traitera selon sa justice.
якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
7 Ce que tu possédais d'abord te semblera médiocre; ce que tu posséderas finalement sera inexprimable.
і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
8 Remonte jusqu'à la première génération; suit à la trace les générations de nos pères.
Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
9 Car nous sommes d'hier et nous ne savons rien; notre vie sur la terre est une ombre.
бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10 N'est-ce donc pas à nos pères de t'instruire, de t'éclairer, et de tirer de leur cœur les paroles que je vais dire?
отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
11 Le papyrus croît-il sans eau? L'herbe des prairies pousse-t-elle si elle n'est pas arrosée?
Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
12 La fauche-t-on quand elle est encore près de la racine? Et la plante que rien n'abreuve ne dessèche-t-elle pas?
Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
13 Ainsi finissent ceux que le Seigneur oublie, car l'espérance de l'impie est vaine.
отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
14 Sa maison sera déserte; sa tente disparaîtra comme une toile d'araignée.
бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
15 Il aura beau l'étayer, elle ne sera pas solide; dès qu'il en sera enlevé, elle s'écroulera.
На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
16 Il y a de l'humidité sous le soleil, une tige sort de la moisissure qu'elle engendre.
Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
17 Elle s'élève sur un tas de pierres; elle subsiste au milieu des cailloux.
на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
18 Et s'ils viennent à la dévorer, le lieu même se prêtera à nier son existence. N'as-tu pas vu pareille chose?
Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
19 N'est-ce pas comme cette tige que succombe l'impie? Une autre plante hors de terre germera.
Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
20 Jamais le Seigneur ne rejettera l'innocence; il n'acceptera pas les dons des pervers.
Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
21 Il mettra le sourire sur les lèvres des hommes sincères, et leur bouche sera pleine de ses louanges.
аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
22 Leurs ennemis seront couverts de honte; et il n'y aura pas de vie heureuse pour les méchants.
Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
