Job 5

1 Vois donc s'il est quelqu'un que tu puisses invoquer et qui t'écoute; peut-être l'un des saints anges t'apparaîtra.

Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?

2 Songe que la colère détruit l'insensé; l'envie tue celui qui s'égare.

Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!

3 J'ai cependant vu des insensés prendre racine; mais leurs richesses ont été aussitôt dévorées.

Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.

4 Qu'il n'y ait point de salut pour leurs enfants; que l'on forme autour d'eux des danses railleuses, devant la porte des petits; que nul ne les délivre.

Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!

5 Que les justes mangent ce qu'ils ont amassé; qu'eux-mêmes ne puissent sortir de leur infortune et que leur force soit épuisée.

Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!

6 Ce n'est point de la terre que naît le mal; ce n'est point dans les montagnes que germent les peines.

Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —

7 Mais l'homme est né pour se rendre malheureux comme les petits des vautours pour voler sur les hautes cimes.

бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.

8 Pour moi, je prierai le Seigneur, j'invoquerai le Seigneur maître de toutes choses,

А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —

9 Qui fait des merveilles innombrables et incompréhensibles, et des actions glorieuses et grandes,

Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,

10 Qui donne à la terre de la pluie et lui envoie l'eau du ciel,

бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,

11 Qui élève les humbles et ranime ceux qui se croyaient perdus,

щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.

12 Qui dissipe les desseins des trompeurs et empêche leurs mains de les exécuter,

Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,

13 Qui confond la prudence des sages et bouleverse les artifices des gens dissimulés.

Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —

14 Il les enveloppe en plein jour de ténèbres; il les fait marcher à tâtons, à midi comme à minuit.

вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!

15 Puissent-ils périr dans les batailles; puisse le faible être délivré de la main des grands.

І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,

16 Puisse le petit conserver de l'espérance; puisse le Seigneur fermer la bouche de l'injuste.

і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!

17 Heureux l'homme qu'a châtié le Seigneur; qu'il se garde de rejeter de tels avertissements.

Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:

18 Car le Seigneur fait souffrir et il répare: il frappe et ses mains guérissent.

Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!

19 Six fois il te tirera de peine; la septième fois, le mal ne t'atteindra plus.

В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:

20 Pendant la famine, il te préservera de la mort; à la guerre il détournera de toi le fer ennemi.

Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.

21 Il te mettra à l'abri des flagellations de la langue et tu n'auras rien à craindre des fléaux qui surviendront.

Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.

22 Tu te riras des injustes et des déréglés; tu braveras les bêtes fauves.

З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.

23 Les animaux les plus farouches te laisseront en paix.

Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.

24 Tu sentiras d'où vient le calme de ta maison; et tes habitudes seront irréprochables.

І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.

25 Tu verras croître une florissante famille, aussi nombreuse que les herbes des champs.

І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!

26 Et tu descendras à la tombe mûr comme le blé que l'on moissonne en la saison, ou comme le monceau que l'on a renfermé dans l'aire après l'avoir récolté.

І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!

27 Telles sont les pensées que j'ai cherchées et conçues; rentre en toi-même et vois ce que tu as fait.

Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“