Job 32

1 Et les trois amis de Job s'abstinrent de lui répondre; car Job était juste devant eux.

І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.

2 Et Elihou, fils de Barachiel le Buzite, de la famille de Ram en la terre de Hus, se courrouça; il entra contre Job dans une violente colère, parce qu'il s'était présenté comme juste devant le Seigneur.

І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

3 Et il ne fut pas moins irrité contre les trois amis, parce qu'ils ne pouvaient répondre rien qui confondit Job après l'avoir jugé coupable.

Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

4 Et Elihou hésitait à répliquer à Job, car les trois hommes étaient plus avancés que lui en âge.

А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.

5 Mais lorsqu'il vit que nulle réponse ne sortait de leur bouche, il s'emporta;

І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!

6 Et prenant la parole, il dit: Je suis le plus jeune, vous êtes mes anciens; j'ai donc gardé le silence, craignant de vous déclarer ce que je sais,

І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам

7 Et je me suis dit: Il n'est point temps de parler; c'est le nombre des années qui donne la sagesse.

Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!

8 Mais l'esprit réside parmi les mortels et le souffle du Tout-Puissant seul les instruit.

Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.

9 Les anciens ne sont point sages, les vieillards ne savent point juger.

Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.

10 Aussi je me décide; écoutez-moi et je vais vous déclarer ce que je sais.

Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!

11 Soyez attentifs, je ne cesserai pas que vous n'ayez apprécié mes raisons,

Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.

12 Et que je ne sois d'accord avec vous; je n'ai point fait de reproches à Job; celui qui le réfutait était l'un de vous.

І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!

13 Je ne voulais pas vous donner occasion de dire: Nous sommes attachés au Seigneur et nous avons trouvé la sagesse.

Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“

14 Et vous avez permis à cet homme de tenir un pareil langage!

Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.

15 Ils ont été frappés de stupeur; ils n'ont rien trouvé à répondre; ils ont annulé leurs propres arguments.

Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,

16 J'ai attendu; je n'ai dit mot; je les ai vus demeurer immobiles sans répliquer.

Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.

17 Et Elihou, continuant, s'écria: Eh bien! je parlerai.

Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.

18 Car je suis plein de mon sujet; l'esprit en mon sein me consume.

Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.

19 Ma poitrine est comme une outre où fermente du vin nouveau; elle ressemble à un soufflet de forge qui éclate.

Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!

20 Je parlerai tant que mes lèvres pourront s'ouvrir.

Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!

21 Il n'est point d'homme devant qui j'aie la moindre timidité; il n'est point de mortel qui m'émeuve;

На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,

22 Il n'est point de front qui m'impose; s'il en est, que les vers me dévorent.

бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!