Job 21

1 Or Job reprenant dit:

А Йов відповів та й сказав:

2 Ecoutez, écoutez mes raisonnements, afin que de telles consolations me soient épargnées.

„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!

3 Dussiez-vous me maudire je parlerai, ensuite vous ne rirez plus de moi.

Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.

4 Qu'y a-t-il? Mes reproches s'adressent-il à un homme? Et pourquoi donc contiendrais-je ma colère?

Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?

5 Lorsque vous m'aurez examiné à fond vous serez saisis de surprise, et de vous mains vous vous frapperez les joues.

Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.

6 Car si je recueille mes souvenirs, je n'ai eu que zèle pur, et les douleurs affligent mes chairs.

І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.

7 Pourquoi les impies vivent-ils, et vieillissent-ils au sein de la richesse?

Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?

8 Leur famille est selon leur âme, ils ont leurs enfants sous les yeux.

Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.

9 Leurs maisons prospèrent, on n'y ressent aucune crainte, car le fouet du Seigneur n'est point dirigé contre eux.

Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.

10 Pas d'avortement parmi leurs génisses, leurs bêtes pleines portent sans mal; et, à terme, elles mettent bas leurs fruits.

Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.

11 Leurs menus troupeaux ne diminuent jamais, et leurs enfants dansent

Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.

12 Au son de la harpe et de la cithare, et ils se complaisent au chant des cantiques.

Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

13 Leur vie s'est écoulée au milieu des biens, et ils se sont endormis dans le repos du sépulcre. (Sheol h7585)

Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)

14 Cependant ils ont dit au Seigneur: Détournez-vous de nous; nous n'avons que faire de connaître vos voies.

А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!

15 Qu'est-ce donc que le Tout-Puissant pour que nous le servions? Qu'est-il besoin que nous allions au devant de lui?

Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“

16 Leurs mains sont pleines de richesses, et le Seigneur ne surveille pas les œuvres des impies.

Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...

17 Il est vrai qu'il advient aussi que leur lampe s'éteigne; ils essuient des catastrophes; des douleurs leur sont envoyées par la colère de Dieu.

Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!

18 Ils seront alors comme de la paille que le vent emporte, ou comme le tourbillon de poussière qu'une tempête fait voler.

Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!

19 Que les richesses du méchant échappent à ses fils; le Seigneur le rétribuera et il saura pourquoi.

„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!

20 Que ses yeux voient sa propre immolation; qu'il ne soit pas épargné par le Seigneur.

Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!

21 Car la volonté de Dieu est avec lui dans sa maison, et son nombre de mois lui a été compté.

Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

22 Le Seigneur n'et-il pas le seul qui distribue l'intelligence et le savoir? Seul il juge les scélérats.

Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?

23 Tel mourra dans la plénitude de son innocence, complètement heureux et bien portant;

Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,

24 Les entrailles pleines de graisse et regorgeant de mœlle.

діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.

25 Un autre finit en l'amertume de son âme, sans avoir jamais rien mangé de bon.

А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,

26 Ils dorment ensemble sous la terre; la pourriture les enveloppe.

та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.

27 Je sais votre hardiesse à m'accuser.

Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.

28 Ainsi vous demanderez: Où donc est la maison du chef? qu'est devenue la tente qui abritait des criminels?

Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?

29 Interrogez les voyageurs et ne faussez pas leurs témoignages.

Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:

30 Ils vous diront que le fardeau du méchant est allégé le jour de sa perte; on l'en déchargera tout à fait le jour de la colère du Seigneur.

що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!

31 Qui donc lui montrera en face ses voies et ce qu'il a fait? Qui se chargera de le punir?

Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?

32 On le portera au lieu des sépultures, et il a veillé lui-même à la construction de sa tombe.

І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.

33 Sa présence réjouit jusqu'aux cailloux du torrent; chacun se fait un devoir de le suivre, et il est précédé d'une foule innombrable.

Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.

34 Comment donc me consolez-vous en vain? Car vous n'avez nullement adouci mes maux.

І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“