Job 20

1 Et Sophar le Minéen dit:

І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:

2 Ce n'est point de cette manière que je voudrais, sur ces choses, discuter avec toi; et vous tous vous ne vous y êtes pas mieux pris.

„Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!

3 Je mettrai à profit ce que m'enseigne ma retenue, et l'esprit d'intelligence répondra pour moi.

Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

4 Est-ce que l'on ne sait pas ces choses depuis que l'homme a été placé sur la terre?

Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —

5 Joie des méchants, chute extraordinaire; plaisir des pervers, ruine.

то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?

6 Lors même que les présents de l'impie monteraient jusqu'au ciel, et que ses sacrifices atteindraient les nuées;

Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,

7 Lors même qu'il serait soutenu par de forts étais, finalement il périra, et ceux qui le connaissaient diront: Où est-il?

проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

8 On ne le voit non plus qu'un songe évanoui, et il s'est envolé comme une vision nocturne.

Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:

9 L'œil a regardé et il n'est plus là, et le lieu qu'il habitait ne s'apercevra plus.

його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...

10 Que ses fils meurent sous les coups des petits; que ses mains ne connaissent plus que les douleurs.

Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.

11 Ses os ont eu la force de la jeunesse, et ils sont couchés comme lui dans la terre.

Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!

12 Si la méchanceté est douce à sa bouche, il la cachera sous sa langue,

Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,

13 Il ne s'en fera pas faute, et il n'en laissera rien perdre; et il la fera descendre au fond de son gosier.

над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —

14 Mais elle ne lui profitera pas; ce sera en ses entrailles un venin d'aspic.

то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!

15 Il vomira sa richesse injustement acquise, et un ange l'expulsera de la maison où il l'aura amassée.

Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.

16 Puisse-t-il s'allaiter du fiel des dragons; puisse la langue des serpents le faire périr.

Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!

17 Qu'il ne voie plus de lait trait au pâturage; qu'il ne mange ni beurre ni miel.

Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.

18 Il s'est fatigué pour des choses vaines et insensées, pour des biens dont il ne goûtera pas, qui lui serviront comme un nerf desséché où il n'y a rien à manger ni à boire.

Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.

19 Car il a brisé les demeures d'une multitude d'hommes puissants; il les a dépouillés de maisons qu'il n'avait point bâties.

Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

20 Il ne trouvera pas son salut dans ses trésors; il ne sera point sauvé par sa convoitise.

Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

21 Jamais rien ne reste de ses aliments; aussi ses richesses pour lui ne porteront pas de fleurs.

Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:

22 A peine à son repas se sera-t-il bien gorgé, qu'il sera oppressé et torturé par toutes sortes d'étreintes.

за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!

23 Si, n'importe comment, tu as rempli sa panse, c'est comme si tu avais fait tomber sur lui le poids de ta colère et des flots de douleurs.

Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.

24 Il n'est point à l'abri d'une main armée de fer, ni à l'épreuve d'une flèche d'airain.

Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.

25 Que le trait entre par sa bouche; que les éclairs sillonnent ses demeures. Que les épouvantements se promènent à ses côtés;

Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!

26 Que les ténèbres autour de lui ne se dissipent jamais; que la flamme le dévore sans le consumer; que son hôte ruine sa maison.

При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.

27 Que le ciel dévoile ses péchés; que la terre s'élève contre lui.

Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —

28 Que sa famille enfin périsse et qu'il voie luire le jour de la colère.

урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.

29 Tel est le sort que le Seigneur réserve à l'impie; telle est la part de richesses que lui donnera Celui qui voit tout.

Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“