Job 19
1 Et Job reprenant dit:
А Йов відповів та й сказав:
2 Jusqu'à quand fatiguerez-vous mon âme et me tuerez-vous de vos discours?
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
3 Sachez seulement que le Seigneur m'a traité de la sorte. Persuadez-moi, et ne vous attachez pas tant à me faire honte.
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
4 En vérité, j'ai sans doute failli; l'erreur réside avec moi. Dis-moi donc quelque chose que j'ignore, sans quoi je m'égarerai en mes réponses, et elles manqueront d'à propos.
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
5 Cessez, car vous vous grandissez pour m'assaillir, et vous m'accablez d'outrages.
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
6 Mais ne perdez donc pas de vue que c'est le Seigneur qui m'a troublé, et qu'il a élevé contre moi ses murailles.
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
7 De vos injures je ne ferais que rire, et je ne dirais mot; quand je crierais, je n'obtiendrais pas de jugement.
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
8 Mais des remparts m'étreignent et je ne puis les traverser, et l'obscurité règne devant moi.
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
9 Le Seigneur m'a ravi toute gloire, il a ôté la couronne que je portais sur la tête.
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
10 Il m'a tiraillé dans tous les sens et j'ai succombé; il a abattu comme un arbre toute mon espérance.
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
11 Il a déployé contre moi une colère terrible; il m'a regardé comme un ennemi.
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
12 Ses épreuves me sont venues toutes ensemble; ses embuscades étaient placées sur toutes mes voies.
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
13 Mes frères se sont éloignés; ils m'ont préféré des inconnus; mes amis n'ont eu aucune compassion.
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
14 Mes plus proches m'ont laissé sans soins; et ceux qui savaient mon nom l'ont oublié.
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
15 Mes voisins, les servantes de ma maison; je suis un étranger pour eux.
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
16 J'ai appelé mon serviteur, il n'est point venu; ma bouche est devenue suppliante.
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
17 J'ai imploré ma femme, j'ai demandé les fils de mes concubines en les flattant,
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
18 Ils m'ont répudié pour toujours; si je me relève, ils se récrient contre moi.
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
19 J'ai été pour eux un objet d'horreur pour ceux qui m'ont vu; j'ai pour ennemis ceux que j'avais aimés.
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
20 Mes chairs sous ma peau pourrissent, mes os sont entre les dents qui les rongent.
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
21 Ayez pitié de moi, ayez pitié de moi, ô mes amis, car c'est la main du Seigneur qui m'a touché.
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
22 Pourquoi me poursuivez-vous comme me poursuit le Seigneur? Voulez-vous vous repaître de ma chair?
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
23 Qui donc écrira mes plaintes pour les déposer en un livre impérissable?
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
24 Qui les gravera au burin sur la pierre ou le plomb?
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
25 Car je sais que de toute éternité existe celui qui doit me délivrer, et sur la terre
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
26 Faire revivre ma peau pour que je jouisse de ces choses...car c'est le Seigneur qui a fait ces choses
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 Qu'en moi-même je sais; que mon œil a vues, et non l'œil d'autrui; et qui déjà sont accomplies en mon sein.
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
28 Et si vous dites: Quel langage tiendrons-nous devant lui? quel sujet de discours trouverons-nous en sa personne?
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
29 Prenez garde aux choses cachées; songez que la colère tombera aussi sur les méchants; et alors ils sentiront où est la matière dont ils sont formés.
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
