Job 16

1 Et Job répondant dit:

А Йов відповів та й сказав:

2 J'ai entendu bien des choses semblables, ô consolateur des méchants.

„Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!

3 Qu'y a-t-il? Est-il une règle aux paroles qu'inspire l'esprit? Trouves- tu importun que l'on te réplique?

Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?

4 Et moi aussi je discourrai comme vous; votre vie fût-elle en jeu contre la mienne. Je vous dirai des mots insultants, je secouerai comme vous la tête.

I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,

5 Puisse la force de ma bouche ne pas défaillir; je n'épargnerai pas le mouvement de mes lèvres.

уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

6 Car si je parle ma plaie n'en sera pas plus douloureuse; et si je me tais, en souffrirai-je moins?

Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?

7 Maintenant elle m'a rompu; elle a fait de moi un insensé, je suis réduit en pourriture,

Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,

8 et tu me réprimandes! Elle porte témoignage en ma faveur et tu m'accuses de fausseté; c'est là ce que tu m'opposes en face.

і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!

9 Un ennemi plein de colère m'a renversé, ses dents ont grincé à mon aspect; les traits de ses pirates m'ont atteint.

Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...

10 Il a dardé les rayons de ses yeux; il m'a frappé aux genoux avec des pointes aiguisées; ils m'ont assailli tous à la fois.

Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:

11 Le Seigneur m'a livré à des mains iniques; il m'a mis aux prises avec l'impiété.

Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.

12 Je vivais en paix et il m'a ruiné; il m'a pris par les cheveux et il me les a arrachés; il m'a placé devant lui comme un but.

Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

13 Des archers m'ont entouré et de leur fer ils m'ont percé les flancs; ils ont fait mon fiel jusqu'à terre à gros bouillons.

Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.

14 Ils ont porté coup sur coup, les puissants ont couru contre moi.

Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.

15 Ils ont cousu un cilice sur ma peau et ils ont éteint ma force avec la terre qu'ils m'ont jetée.

Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.

16 Ma poitrine est brûlante tant j'ai pleuré, et j'ai une ombre sur les paupières.

Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,

17 Et cependant mes mains n'étaient chargées d'aucune impiété, et ma prière était pure.

хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!

18 Terre, ne couvre pas le sang de ma chair de telle sorte qu'il n'y ait plus d'espace pour mes cris.

Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —

19 J'ai maintenant mon confident au ciel; le confident de mes pensées est au plus haut des cieux.

бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.

20 Puisse ma prière arriver devant le Seigneur; puisse-t-il voir que mes yeux versent des larmes.

Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,

21 Puisse l'homme se justifier auprès du Seigneur et auprès de son prochain, comme lui, fils de l'homme.

і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —

22 Mes années se sont écoulées, elles sont en petit nombre et je m'en vais par un chemin où je ne reviendrai pas.

бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.