Job 10
1 Ma vie n'est que fatigue, et en gémissant je vais m'adresser à Dieu; je vais parler dans l'amertume de mon âme.
Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
2 Et je dirai au Seigneur: ne m'instruisez pas à manquer de piété; pourquoi m'avez-vous jugé comme vous l'avez fait?
Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
3 Est-ce bien à vous de me traiter injustement? Vous avez méconnu l'œuvre de vos mains, vous vous êtes mis d'accord avec la volonté des méchants.
Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
4 Vous avez donc vu comme voit un mortel; vous avez donc regardé comme regarde un homme?
Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
5 Votre vie est-elle la vie humaine; vos années sont-elles les années d'un homme;
Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
6 Pour que vous ayez examiné mes dérèglements et cherché la trace de mes péchés?
що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
7 Vous saviez que je n'étais pas un impie; mais qui peut échapper à vos mains?
хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
8 Elles m'ont pétri et créé; puis vous avez changé de sentiment, et vous m'avez frappé.
Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
9 Souvenez-vous que vous m'avez fait d'argile, et que vous me rendez à la terre.
Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
10 Ne m'avez-vous point trait comme du lait, puis caillé comme du fromage?
Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
11 Ensuite vous m'avez revêtu de chairs et de peau; vus avez ajusté en moi mes os et mes nerfs
Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
12 Vous m'avez donné la vie, et vous avez placé près de moi votre miséricorde; votre vigilance m'a conservé le souffle.
Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
13 Tout cela vous est propre; je sais que vous pouvez tout, que rien ne vous est impossible.
А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
14 Si donc j'ai péché, prenez-moi sous votre garde, car vous ne m'avez point fait exempt de péché
якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
15 Si je suis coupable, malheur à moi! Mais quand même je serais juste, je ne puis lever la tête, tant je suis couvert d'humiliations.
Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
16 Je ressemble à la proie que le lion a saisie, depuis qu'ayant changé pour moi, vous me perdez cruellement.
А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
17 Vous m'avez renouvelé accusation et enquête; votre terrible colère me poursuit, vous mes soumettez à bien des épreuves.
поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
18 Pourquoi m'avoir tiré des entrailles de ma mère; pourquoi n'y suis-je point mort? jamais œil ne m'aurait vu;
І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
19 Je serais né comme n'étant pas. Pourquoi n'ai je point passé du ventre de ma mère au tombeau?
як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
20 Ma vie ne sera-t-elle pas courte? Laissez-moi reposer un moment
Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
21 Avant que j'aille au lieu d'où je ne reviendrai plus, dans la terre sombre et ténébreuse,
поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
22 Dans la contrée de l'ombre éternelle où jamais la lumière ne pénètre, où l'on ne voit pas la vie des humains.
до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
