Luko 19
1 Kaj li eniris en Jeriĥon kaj ĝin trapasis.
Тунчи Исусо заджиля дэ форо Ерихоно и проджялас пав лэ.
2 Kaj jen viro, nomata Zakĥeo; kaj li estis ĉefimpostisto, kaj li estis riĉa.
Тай акэ, екх барвало мануш, стидэмаренгоро пхурэдэр, савэ акхарэнас Закхеи,
3 Kaj li penis vidi Jesuon, kia homo li estas; kaj li ne povis pro la homamaso, ĉar li estis malgranda je staturo.
закамля тэ дыкхэ Исусо, Ко Вов исин. Нэ Закхеи сля цыкноро вучимаґа, и лэсти нащи сля тэ дыкхэ Исусо, колэсти со котэ стидэняпэ фартэ бут манушэн.
4 Kaj antaŭkurinte antaŭen, li supreniris sur sikomorarbon, por lin vidi; ĉar li estis preterpasonta tie.
Колэсти вов прастэня англэ, заґульда пэ тутово кашт, соб тэ дыкхэ Исусо, кала Вов проджяла мамуй.
5 Kaj kiam Jesuo venis al la loko, li suprenrigardis, kaj diris al li: Zakĥeo, rapide malsupreniru, ĉar hodiaŭ mi devas loĝi en via domo.
Кала Исусо авиля пэ кодэва тхан, Вов вздыкхля упрэ и пхэнда: — Закхеи! Змукпэ тэлэ! Авдивэ Манди трэбуни тэ авэ тутэ цэрэ!
6 Kaj li rapide malsupreniris, kaj akceptis lin ĝoje.
Закхеи сиго змукляпэ и баря лошаґа прылиля Исусо.
7 Kaj vidinte, ĉiuj murmuris, dirante: Ĉe pekulo li eniris, por gasti.
Манушэнди, савэ сле котэ, фартэ на чялиля кода, и вонэ пхэнэнас: — Кастэ Вов заджиля дэ цэр! Манушэстэ, саво джювэл дэ бэзима!
8 Kaj Zakĥeo, starante, diris al la Sinjoro: Jen duonon de miaj posedaĵoj, Sinjoro, mi donacas al la malriĉuloj; kaj se el iu mi maljuste eldevigis ion, mi redonas kvaroblon.
Закхеи ж вщиля англа Рае тай пхэнда: — Рае! Епаш мурэ хулаимастар мэ отдава чёрорэнди, и кастэ лилём будэр, сар трэбуни, мэ рисарава штарвар будэр.
9 Kaj Jesuo diris al li: Hodiaŭ venis savo al ĉi tiu domo, ĉar li ankaŭ estas filo de Abraham.
Исусо пхэнда лэсти: — Авдивэ фирисаримо авиля дэ кадэва цэр, колэсти со и Закхеи исин Авраамохкоро чяво!
10 Ĉar la Filo de homo venis, por serĉi kaj savi la perditaĵon.
Чяво Манушыкано авиля тэ аракхэ и тэ фирисарэ кодэлэн, савэ хасиле.
11 Kaj kiam oni aŭdis tion, li parolis ankoraŭ parabolon, ĉar li estis proksime al Jerusalem, kaj oni supozis, ke la regno de Dio tuj aperos.
Кодэлэнди, ко када шунда, Исусо пхэнда инте екх дума. Колэсти со Исусо сля паша Ерусалимо, и мануша гинисардэ, со сиго оттерэлапэ Дэвлэхкоро Тхагаримо.
12 Li do diris: Unu nobelo forvojaĝis en malproksiman landon, por ricevi al si regnon, kaj reveni.
Исусо пхэнда: — Екх мануш барвалэ родостар лагля дэ дуратуни пхув, соб тэ аче лэсти тхагареґа, а тунчи камля тэ рисявэ павпалэ.
13 Kaj vokinte al si dek siajn servistojn, li donis al ili dek min’ojn, kaj diris al ili: Negocadu, ĝis mi revenos.
Вов акхарда дэшэн бутярнэн, дэня лэнди пав шэл драхмы и пхэнда: «Затерэн пэ кадэлэн ловэн манди ворха ды кодыя вряма, сар мэ рисявава павпалэ».
14 Sed liaj regnanoj lin malamis, kaj sendis delegitaron post li, dirante: Ni ne volas, ke tiu viro reĝu super ni.
Нэ мануша лэхкиря пхуятар на камле кадэлэ рае и бичалдэ пативалэн манушэн пала лэ дэ дром, соб вонэ тэ пхэнэн: «Амэ на камах, соб кадэва мануш тэ авэл амарэ тхагареґа».
15 Kaj kiam li revenis, ricevinte la regnon, li ordonis voki al li tiujn servistojn, al kiuj li donis la monon, por ke li sciiĝu, kiom ili gajnis per negocado.
Нэ вов ачиля тхагареґа и рисиля павпалэ. Тунчи акхарда пэстэ бутярнэн, савэнди дэня ловэ, соб тэ уджянэ, скици вонэ затердэ лэсти ворха.
16 Kaj venis la unua, kaj diris: Sinjoro, via min’o produktis dek min’ojn.
Авиля англуно бутярно и пхэнда: «Хулае! Пэ тирэ шэл драхмы мэ затердом екх пхангли!»
17 Kaj li diris al li: Bonege, bona servisto; ĉar vi estis fidela en tre malgranda afero, havu aŭtoritaton super dek urboj.
Хулай пхэнда лэсти: «Мишто. Ту — лачё бутярно! Пала кода, со ту слян чячюно дэ кадэва набаро рындо, дава дэш форуря тала тиро васт».
18 Kaj venis la dua, kaj diris: Sinjoro, via min’o faris kvin min’ojn.
Авиля авэр бутярно и пхэнда: «Хулае! Тирэ шэл драхмы затердэ панч шэла драхмы!»
19 Li diris ankaŭ al tiu: Vi ankaŭ estu super kvin urboj.
Хулай пхэнда кадэлэ бутярнэсти: «И ту ав пхурэдэрэґа пэ панчен форонэн».
20 Kaj alia venis, kaj diris: Sinjoro, jen via min’o, kiun mi konservis, flankemetitan en viŝtuko;
Авиля трито бутярно и пхэнда: «Хулае! Акэ тути тирэ шэл драхмы! Мэ запханглём лэн дэ кхоснэ и гаравдом.
21 ĉar mi vin timis, ĉar vi estas homo severa; vi prenas tion, kion vi ne demetis, kaj rikoltas tion, kion vi ne semis.
Мэ даравас тутар, колэсти со ту мануш, саво бут мангэл: ту лэх кода, со на тховэґас, и чинэх кода, со на чувэґас дэ пхув».
22 Li diris al li: El via propra buŝo mi vin juĝos, vi malbona servisto. Vi sciis, ke mi estas homo severa, kiu prenas tion, kion mi ne demetis, kaj rikoltas tion, kion mi ne semis;
Хулай пхэнда лэсти: «Бибахтало бутярно, тирэ лавэнца сундисарава тут! Ту джянглян, со мэ — мануш, саво бут мангэл, и со мэ лав котэ, тев на тховавас, и чинав кода, со на чувавас дэ пхув?
23 kial do vi ne donis mian monon en bankon, por ke, reveninte, mi postulu ĝin kun procento?
Сости ту на дэнян мурэ ловэ дэ рындо? И кала мэ рисилём, тунчи залилём бы лэн и ворха упрэ».
24 Kaj li diris al la apudstarantoj: Forprenu de li la min’on, kaj donu ĝin al tiu, kiu havas la dek min’ojn.
И пхэнда пашунэ манушэнди: «Залэнтэ лэстар шэл драхмы и дэнтэ кодэлэсти, кастэ исин екх пхангли!»
25 (Kaj ili diris al li: Sinjoro, li havas dek min’ojn.)
Мануша пхэндэ хулаести: «Хулае! Лэстэ и кади исин екх пхангли!»
26 Mi diras al vi, ke al ĉiu, kiu havas, estos donite; kaj for de tiu, kiu ne havas, estos prenita eĉ tio, kion li havas.
Нэ хулай дэдуманя лэнди: «Пхэнав тумэнди, кастэ исин, кодэлэсти дэлапэ инте. А кастэ нэнай, залэлапэ и кода, со лэстэ исин.
27 Cetere tiujn miajn malamikojn, kiuj ne volis, ke mi reĝu super ili, konduku ĉi tien, kaj mortigu ilin antaŭ mi.
Мурэн врыжымашэн, савэ на камле, соб мэ тэ авав лэнгэрэ тхагареґа, анэн кордэ и мулярэн англа ман».
28 Kaj tion dirinte, li ekiris antaŭe, suprenirante al Jerusalem.
Исусо розпхэнда када и джиля пав дром дэ Ерусалимо.
29 Kaj kiam li alproksimiĝis al Betfage kaj Betania, apud la monto nomata Olivarba, li sendis du el siaj disĉiploj,
Кала Вов поджиля гавэндэ Виффагия тай Вифания, савэ аченас паша Оливково плай, Вов бичалда англэ дон Пэхкэрэн сиклярнэн
30 dirante: Iru en la kontraŭan vilaĝon, en kiu, enirante, vi trovos azenidon ligitan, sur kiu neniu iam ankoraŭ sidis; ĝin malligu kaj alkonduku.
и пхэнда: — Джян дэ гав, саво англа тумэн. Кала заджяна, дыкхэна, со ачел прыпхангло тэрно мугари, пэ савэ инте нико на бэшэлас. Отпхандэн лэ и лиджян Мандэ.
31 Kaj se iu demandos al vi: Kial vi ĝin malligas? parolu jene: La Sinjoro ĝin bezonas.
Кала ко пхучела тумэндар: «Пэ со тумэ отпхандэн мугаре?» — пхэнэн кади: «Вов трэбуни Раести».
32 Kaj la senditoj foriris, kaj trovis, ĝuste kiel li diris al ili.
Бичалдэ сиклярнэ джиле тай аракхле мугаре, сар пхэнда Исусо.
33 Kaj dum ili malligis la azenidon, ĝiaj posedantoj diris al ili: Kial vi malligas la azenidon?
Кала вонэ отпхандэнас мугаре, хулая пхучле лэндар: — Пэ со тумэ отпхандэн мугаре?
34 Kaj ili diris: La Sinjoro ĝin bezonas.
Сиклярнэ пхэндэ: — Вов трэбуни Раести.
35 Kaj ili alkondukis ĝin al Jesuo; kaj ĵetinte siajn vestojn sur la azenidon, ili sidigis Jesuon sur ĝin.
Тунчи андэ мугаре Исусостэ, чутэ пэ лэстэ пэхкири упралуни їда тай тховдэ Исусо упрал.
36 Kaj dum li iris, ili sternis siajn vestojn sur la vojo.
Кала Исусо ладэлас, мануша чувэнас пэ дром пэхкири упралуни їда.
37 Kaj kiam li jam alproksimiĝis, malsuprenironte la deklivon de la monto Olivarba, la tuta amaso de la disĉiploj komencis ĝoji kaj laŭdi Dion per laŭta voĉo pro ĉiuj potencaĵoj, kiujn ili vidis;
Кала Исусо подлагля тханэстэ, тев дром змукэлпэ Оливковонэ плаестар, фартэ бут сиклярнэн подваздэне пэхкоро ґласо и лошаґа ачиле тэ ашарэ Дэвлэ пала барэ рындуря, савэ вонэ дыкхле.
38 dirante: Estu benata la Reĝo, kiu venas en la nomo de la Eternulo; paco en la ĉielo kaj gloro en la supera alto.
И пхэнэнас: — Бахтало исин Тхагари, Саво авэл важ Раехкоро Лав! Пачя пэ упралима и слава Дэвлэсти пэ вуче упралима!
39 Kaj iuj Fariseoj el la homamaso diris al li: Majstro, admonu viajn disĉiplojn.
Койсавэ фарисея аченас котэ и пхэндэ Исусости: — Сиклимари! Улэ Тирэ сиклярнэн!
40 Kaj responde li diris: Mi diras al vi, ke se ĉi tiuj silentos, la ŝtonoj ekkrios.
Нэ Исусо дэдуманя лэнди: — Пхэнав тумэнди: кала вонэ заачена мулком, тунчи бара затиписявэна.
41 Kaj kiam li alproksimiĝis, li rigardis la urbon, kaj ploris pro ĝi,
Кала вонэ поджиле пашэдэр Ерусалимостэ, Исусо вздыкхля пэ форо и заровиня.
42 dirante: Ho, se vi mem scius en ĉi tiu tago la aferojn apartenantajn al paco! sed nun ili estas kaŝitaj for de viaj okuloj.
Тай пхэнда: — О, тэ полэх бы ту авдивэ, со анэла тути пачя! Нэ кана гаравдо када тирэ якхэндар.
43 Ĉar venos sur vin tagoj, kiam viaj malamikoj ĉirkaŭbaros vin per palisaro, kaj ronde ĉirkaŭos vin, kaj ĉiuflanke premos vin,
Авэна дивэ, кала тирэ врыжымашуря выджяна маримаґа пэ тут, ваздэна пэ тут пхуянэ плая, поджяна тутэ тай стасавэна тут всавэрэ ригэндар.
44 kaj detruos ĝis la tero vin, kaj viajn infanojn en vi, kaj ne lasos en vi ŝtonon sur ŝtono, pro tio, ke vi ne sciis la tempon de via vizitado.
Розпхагэна тут, тирэ чяворэн мулярэна, бар пэ барэ тути на ачявэна, пала кода со ту на уджянглян вряма, кала Дэвэл авиля тутэ.
45 Kaj enirinte en la templon, li komencis elpeli la vendantojn,
Тунчи Исусо заджиля дэ храмо и ачиля тэ вытрадэ тимисарен.
46 dirante al ili: Estas skribite: Mia domo estos domo de preĝo; sed vi faris ĝin kaverno de rabistoj.
И пхэнэлас: — Кади исин чиндо: «Муро цэр — када цэр мангимахкоро», а тумэ тердэ лэстар прахарицико цэр.
47 Kaj li instruis tagon post tago en la templo. Sed la ĉefpastroj kaj la skribistoj kaj la ĉefoj de la popolo penadis lin pereigi,
Диво дивэстар Исусо сиклярэлас манушэн дэ храмо. Нэ англунэ рашая, сиклимаря пав Упхэнима тай манушэнгэрэ пхурэдэра родэнас, сар тэ мулярэ Исусо.
48 kaj ne trovis, kion fari, ĉar la tuta popolo tre atente aŭskultis lin.
И на джянгле, сар када тэ стерэ, колэсти со всавэрэ мануша шундэ Исусохкэрэ лава и на камле тэ промукэ ни екх лэндар.
