Luke 20
1 And on one of those days as He was teaching the people in the temple and preaching the gospel, the chief priests and the scribes and elders came upon Him, saying,
Одного дня, коли [Ісус] навчав народ у Храмі, проповідуючи Добру Звістку, до Нього підійшли первосвященники, книжники та старійшини
2 Tell us by what authority thou dost these things? or who it is that gave thee this authority?
й запитали Його: ―Скажи нам, якою владою Ти це робиш? Або хто дав Тобі таку владу?
3 And He answered and said unto them, I will also ask you one question, tell me,
[Ісус] сказав їм у відповідь: ―Запитаю і Я вас про одне. Скажіть Мені:
4 Was the baptism of John from heaven or from men?
Іванове хрещення було з Неба чи від людей?
5 And they reasoned among themselves, saying, If we say, From heaven, He will say, Why then did ye not believe him?
Вони ж стали говорити між собою: ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає: «Чому ж ви не повірили йому?»
6 but if we say, Of men, the people will all stone us: for they are persuaded that John was a prophet.
Якщо ж ми скажемо: «Від людей», то весь народ поб’є нас камінням, бо вони переконані, що Іван був пророком.
7 And they answered, they did not know whence it was.
Тож вони відповіли, що не знають, звідки воно.
8 And Jesus said unto them, Neither will I tell you by what authority I do these things.
Ісус сказав: ―Тоді і Я не скажу, якою владою це роблю.
9 Then He began to speak unto the people this parable, A certain man planted a vineyard, and let it out to husbandmen and travelled abroad for a considerable time,
І почав Він розповідати людям таку притчу: ―Один чоловік посадив виноградник, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож на довгий час.
10 and at the fruit-season he sent a servant to the husbandmen that they should give him of the fruit of the vineyard; but the husbandmen beat him and sent him away empty.
Коли надійшов час, він надіслав одного раба до виноградарів, щоб вони віддали його частину врожаю. Однак виноградарі побили його й відіслали назад ні з чим.
11 And he sent another servant; and they beat him also and abused him, and sent him away empty.
Він надіслав іншого раба, але вони й того, побивши та зневаживши, відіслали ні з чим.
12 And he sent a third; and they wounded him also and drove him out.
Він надіслав третього, але вони й цього поранили та викинули з [виноградника].
13 Then said the lord of the vineyard, What shall I do? I will send my beloved son: perhaps when they see Him they will reverence Him.
Тоді господар виноградника подумав: «Що ж мені робити? Надішлю [до них] мого улюбленого сина, може, його поважатимуть!»
14 But when the husbandmen saw Him, they reasoned among themselves, saying, This is the heir, come, let us kill him, that the inheritance may be ours.
Але виноградарі, побачивши його, сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вб’ємо його, щоб спадщина дісталася нам!»
15 So they cast him out of the vineyard and killed him. What therefore will the lord of the vineyard do unto them?
Вони його вивели з виноградника та вбили. Що ж зробить із ними господар виноградника?
16 He will come and destroy these husbandmen, and will give the vineyard to others. And when they heard this they said, God forbid.
Він прийде та вб’є тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Тоді ті, хто слухав, сказали: ―Нехай не станеться так!
17 And He looked upon them and said, What then is this, which is written, The stone which the builders refused, is become the head of the corner?
Але [Ісус], подивившись на них, запитав: ―Тоді що означає написане: «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем»?
18 Whosoever falleth on that stone shall be bruised; but on whomsoever it falleth, it will crush him to pieces.
Кожен, хто впаде на цей камінь, буде розбитий, а той, на кого він впаде, буде розчавлений.
19 And the chief priests and the scribes would have laid hands on Him at that very time, but were afraid of the people: for they perceived that He had spoken this parable against them.
Книжники та первосвященники шукали нагоди схопити [Ісуса], але боялися народу. Вони зрозуміли, що Він про них сказав цю притчу.
20 And they watched Him and sent out spies, pretending to be righteous men, to lay hold of his words, that they might deliver Him up to the power and authority of the governor.
І почали вони уважно слідкувати за Ним, надіслали людей, які вдавали із себе праведних, щоб спіймати Його на слові й видати владі намісника.
21 And they asked Him, saying, Master, we know that thou speakest and teachest rightly, and acceptest not the person of any, but teachest the way of God in truth:
Вони запитали Його: ―Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш та навчаєш. Ти не зважаєш на людське обличчя, а правдиво навчаєш Божого шляху.
22 is it lawful for us to give tribute to Cesar, or not?
Чи годиться нам платити податок Кесареві, чи ні?
23 But He perceived their craftiness, and said unto them, Why do ye tempt me?
Зрозумівши їхню хитрість, [Ісус] сказав їм:
24 Shew me a penny: whose image and inscription hath it? and they answered, Cesar's.
―Покажіть Мені динарій! Чиє на ньому зображення та напис? Вони відповіли: ―Кесаря!
25 Then said He unto them, Render therefore unto Cesar the things that are Cesar's, and to God the things that are God's.
Тоді Він сказав: ―Тож віддайте Кесареві Кесареве, а Богові – Боже!
26 And they could not take hold of his word before the people: and they marvelled at his answer and said no more.
Вони не змогли впіймати Його на слові перед народом і, здивовані Його відповіддю, замовкли.
27 And some of the Sadducees (who deny a resurrection) came to Him and asked Him,
Тоді підійшли [до Ісуса] деякі садукеї, які кажуть, що немає воскресіння [з мертвих], і запитали Його:
28 saying, Moses enjoined us, if any man's brother die, having a wife, and he die childless, that his brother should take his wife, and raise up seed to his brother.
―Учителю, Мойсей написав нам: «Якщо чийсь брат помре та залишить дружину бездітною, то нехай його брат візьме дружину померлого та підніме нащадка своєму братові».
29 Now there were seven brethren: and the first took a wife, and died childless; and the second took the wife, and he died childless;
Було семеро братів. Перший одружився та помер бездітним.
30 and the third took her;
Потім другий
31 and in like manner all the seven.
і третій одружувалися з вдовою, і так усі семеро. Вони померли, не залишивши дітей після себе.
32 And they died and left no children. Last of all the woman also died.
Після всіх померла й жінка.
33 Therefore at the resurrection whose wife is she? for all the seven had her to wife.
Отже, при воскресінні чиєю дружиною вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину.
34 And Jesus answering said unto them, The children of this world marry and are given in marriage. (aiōn g165)
Ісус відповів їм: ―Люди цього віку одружуються та виходять заміж. (aiōn g165)
35 But they who are counted worthy to obtain that world, and the resurrection from the dead, neither marry, nor are given in marriage: (aiōn g165)
Але ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть одружуватись і не виходитимуть заміж. (aiōn g165)
36 for they can die no more, being like the angels: and they are the children of God as being the children of the resurrection.
І померти вже не зможуть, а будуть як ангели, бо вони є синами Божими та синами воскресіння.
37 Now that the dead are raised, even Moses shewed at the bush; for he calleth the Lord, the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob.
А те, що мертві воскресають, показав Мойсей при полум’ї вогню тернового куща, коли назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова.
38 And He is not the God of the dead, but of the living; for to Him they are all living.
Він є Богом не мертвих, а живих! Для Нього всі живі!
39 And some of the scribes replied, Master, thou hast indeed said right.
Деякі з книжників сказали: ―Учителю, Ти добре сказав!
40 And they dared not any more to ask Him any such question.
І більше ніхто не наважувався ставити Йому запитання.
41 And He said unto them, How do they say, that Christ is the son of David?
Потім [Ісус] запитав їх: ―Чому вони кажуть, що Христос є сином Давида?
42 when David himself saith in the book of Psalms, "The Lord said unto my Lord,
Сам же Давид каже в книзі Псалмів: «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене,
43 Sit thou on my right hand, till I make thine enemies thy footstool."
доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».
44 David therefore calleth Him Lord, and how is He then his son?
Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?
45 And He said to his disciples, in the audience of all the people,
Коли весь народ слухав, [Ісус] промовив до учнів:
46 Beware of the scribes, who affect to walk in long robes, and love salutations in public places, and the chief seats in the Synagogues, and uppermost places at feasts;
«Стережіться книжників: їм подобається одягатись у довгі одежі, вони люблять привітання на ринках, перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах.
47 who devour widows houses, and for a shew of religion make long prayers: these shall receive a heavier sentence.
Вони з’їдають доми вдів, але прикриваються довгими молитвами. Вони отримають суворіше покарання».
