Romans 11
1 I ask then, did God reject his people? May it never be! For I also am an Israelite, a descendant of Abraham, of the tribe of Benjamin.
Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув наро́да Свого́? Зо́всім ні! Бо й я ізра́їльтянин, із насіння Авраамового, Веніями́нового племени.
2 God didn’t reject his people, whom he foreknew. Or don’t you know what the Scripture says about Elijah? How he pleads with God against Israel:
Не відкинув Бог наро́да Свого́, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що гово́рить Писа́ння „про Іллю“, як він ска́ржиться Богові на Ізраїля, кажучи:
3 “Lord, they have killed your prophets. They have broken down your altars. I am left alone, and they seek my life.”
„Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої же́ртівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі“.
4 But how does God answer him? “I have reserved for myself seven thousand men who have not bowed the knee to Baal.”
Та що каже йому Божа відповідь: „Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваа́лом колін не схилили“.
5 Even so too at this present time also there is a remnant according to the election of grace.
Також і тепе́рішнього ча́су залиши́вся останок за ви́бором благодаті.
6 And if by grace, then it is no longer of works; otherwise grace is no longer grace. But if it is of works, it is no longer grace; otherwise work is no longer work.
А коли за благода́ттю, то не з учинків, інакше благода́ть не була́ б благода́ттю. А коли з учинків, то це більше не благода́ть, інакше вчи́нок не є вже вчинок.
7 What then? That which Israel seeks for, that he didn’t obtain, but the chosen ones obtained it, and the rest were hardened.
Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не оде́ржав, та оде́ржали ви́брані, а останні затверді́ли,
8 According as it is written, “God gave them a spirit of stupor, eyes that they should not see, and ears that they should not hear, to this very day.”
як написано: „Бог дав їм духа засипа́ння, очі, щоб не бачили, і ву́ха, щоб не чули, аж до сього́днішнього дня“.
9 David says, “Let their table be made a snare, a trap, a stumbling block, and a retribution to them.
А Дави́д каже: „Нехай станеться стіл їхній за сітку й за па́стку, і на спокусу, та їм на заплату;
10 Let their eyes be darkened, that they may not see. Always keep their backs bent.”
нехай потемні́ють їхні очі, щоб не бачили, хай наза́вжди зігне́ться хребе́т їхній!“
11 I ask then, did they stumble that they might fall? May it never be! But by their fall salvation has come to the Gentiles, to provoke them to jealousy.
Тож питаю: Чи ж спіткну́лись вони, щоб упасти? Зо́всім ні! Але з їхнього зане́паду — спасі́ння поганам, щоб ви́кликати за́здрість у них.
12 Now if their fall is the riches of the world, and their loss the riches of the Gentiles, how much more their fullness!
А коли їхній зане́пад — багатство для світу, а їхнє упоко́рення — багатство поганам, — скільки ж більш повнота́ їхня?
13 For I speak to you who are Gentiles. Since then as I am an emissary to Gentiles, I glorify my ministry,
Кажу́ бо я вам, поганам: через те, що я апо́стол поганів, я хвалю́ свою службу,
14 if by any means I may provoke to jealousy those who are my flesh, and may save some of them.
може як викличу за́здрість у своїх за тілом, і спасу́ де́кого з них.
15 For if the rejection of them is the reconciling of the world, what would their acceptance be, but life from the dead?
Коли ж відки́нення їх — то прими́рення світу, то що́ їхнє прийняття́, як не життя з мертвих?
16 If the first fruit is holy, so is the lump. If the root is holy, so are the branches.
А коли святий пе́рвісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й ві́ття святе.
17 But if some of the branches were broken off, and you, being a wild olive, were grafted in among them and became partaker with them of the root and of the richness of the olive tree,
Коли ж деякі з галу́зок відломи́лися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепи́вся між них і став спільнико́м то́вщу оли́вного ко́реня,
18 don’t boast over the branches. But if you boast, remember that it is not you who support the root, but the root supports you.
то не вихваляйся перед галу́зками; а коли вихваля́єшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.
19 You will say then, “Branches were broken off, that I might be grafted in.”
Отже скажеш: „Галу́зки відломи́лися, щоб я прищепи́вся“.
20 True; by their unbelief they were broken off, and you stand by your faith. Don’t be conceited, but fear;
Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.
21 for if God didn’t spare the natural branches, neither will he spare you.
Бо коли Бог природних галу́зок не пожалував, то Він і тебе не пожа́лує!
22 See then the goodness and severity of God. Toward those who fell, severity; but toward you, goodness, if you continue in his goodness; otherwise you also will be cut off.
Отже, бач до́брість і суво́рість Божу, — на відпалих суворість, а на тебе до́брість Божа, коли перебу́деш у до́брості, коли ж ні, то й ти бу́деш відтя́тий.
23 They also, if they don’t continue in their unbelief, will be grafted in, for God is able to graft them in again.
Та й вони, коли не зоста́нуться в невірстві, прище́пляться, бо має Бог силу їх знов прищепи́ти.
24 For if you were cut out of that which is by nature a wild olive tree, and were grafted contrary to nature into a good olive tree, how much more will these, which are the natural branches, be grafted into their own olive tree?
Бо коли ти відтя́тий з оливки, дикої з природи, і проти природи заще́плений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прище́пляться до своєї власної оливки?
25 For I don’t desire you to be ignorant, brothers, of this mystery, so that you won’t be wise in your own conceits, that a partial hardening has happened to Israel, until the fullness of the Gentiles has come in,
Бо не хо́чу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, — щоб не були́ ви високої думки про себе, що жорстокість ста́лась Ізраїлеві поча́сти, аж поки не вві́йде повне число поган,
26 and so all Israel will be saved. Even as it is written, “There will come out of Zion the Deliverer, and he will turn away ungodliness from Jacob.
і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: „При́йде з Сіо́ну Спаситель, і відве́рне безбожність від Якова,
27 This is my covenant with them, when I will take away their sins.”
і це запові́т їм від Мене, коли відійму́ гріхи їхні!“
28 Concerning the Good News, they are enemies for your sake. But concerning the election, they are beloved for the fathers’ sake.
Тож вони за Єва́нгелією вороги ради вас, а за вибором — улю́блені ради отців.
29 For the gifts and the calling of God are irrevocable.
Бо да́ри й покли́кання Божі невідмінні.
30 For as you in time past were disobedient to God, but now have obtained mercy by their disobedience,
Бо як і ви були́ колись неслухняні Богові, а тепер поми́лувані через їхній непо́слух,
31 even so these also have now been disobedient, that by the mercy shown to you they may also obtain mercy.
так і вони тепер спроти́вились для поми́лування вас, щоб і самі були помилувані.
Бо замкнув Бог усіх у непо́слух, щоб помилувати всіх. (eleēsē g1653)
33 Oh the depth of the riches both of the wisdom and the knowledge of God! How unsearchable are his judgments, and his ways past tracing out!
О глиби́но багатства, і премудрости, і знання́ Божого! Які недовідо́мі при́суди Його, і недослі́джені дороги Його!
34 “For who has known the mind of the Lord? Or who has been his counselor?”
„Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?
35 “Or who has first given to him, and it will be repaid to him again?”
Або хто давніш Йому дав, і йому бу́де відда́но?“
