Psalms 106
1 Praise the LORD! Give thanks to the LORD, for he is good, for his loving kindness endures forever.
Алілу́я!
2 Who can utter the mighty acts of the LORD, or fully declare all his praise?
Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
3 Blessed are those who keep justice. Blessed is one who does what is right at all times.
Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
4 Remember me, LORD, with the favor that you show to your people. Visit me with your salvation,
Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
5 that I may see the prosperity of your chosen, that I may rejoice in the gladness of your nation, that I may glory with your inheritance.
щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
6 We have sinned with our fathers. We have committed iniquity. We have done wickedly.
Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
7 Our fathers didn’t understand your wonders in Egypt. They didn’t remember the multitude of your loving kindnesses, but were rebellious at the sea, even at the Sea of Suf.
Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
8 Nevertheless he saved them for his name’s sake, that he might make his mighty power known.
Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9 He rebuked the Sea of Suf also, and it was dried up; so he led them through the depths, as through a desert.
Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
10 He saved them from the hand of him who hated them, and redeemed them from the hand of the enemy.
І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
11 The waters covered their adversaries. There was not one of them left.
і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
12 Then they believed his words. They sang his praise.
Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
13 They soon forgot his works. They didn’t wait for his counsel,
Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
14 but gave in to craving in the desert, and tested God in the wasteland.
і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
15 He gave them their request, but sent leanness into their soul.
і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
16 They envied Moses also in the camp, and Aaron, the LORD’s holy one.
Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
17 The earth opened and swallowed up Dathan, and covered the company of Abiram.
Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
18 A fire was kindled in their company. The flame burned up the wicked.
і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
19 They made a calf in Horeb, and worshiped a molten image.
Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
20 Thus they exchanged their glory for an image of a bull that eats grass.
і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
21 They forgot God, their Savior, who had done great things in Egypt,
забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22 wondrous works in the land of Ham, and awesome things by the Sea of Suf.
у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
23 Therefore he said that he would destroy them, had Moses, his chosen, not stood before him in the breach, to turn away his wrath, so that he wouldn’t destroy them.
І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
24 Yes, they despised the pleasant land. They didn’t believe his word,
Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
25 but murmured in their tents, and didn’t listen to the LORD’s voice.
і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
26 Therefore he swore to them that he would overthrow them in the wilderness,
І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
27 that he would overthrow their offspring among the nations, and scatter them in the lands.
і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
28 They joined themselves also to Baal Peor, and ate the sacrifices of the dead.
І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
29 Thus they provoked him to anger with their deeds. The plague broke in on them.
і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
30 Then Phinehas stood up and executed judgment, so the plague was stopped.
І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
31 That was credited to him for righteousness, for all generations to come.
і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32 They angered him also at the waters of Meribah, so that Moses was troubled for their sakes;
І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
33 because they were rebellious against his spirit, he spoke rashly with his lips.
бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
34 They didn’t destroy the peoples, as the LORD commanded them,
Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
35 but mixed themselves with the nations, and learned their works.
і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
36 They served their idols, which became a snare to them.
І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
37 Yes, they sacrificed their sons and their daughters to demons.
І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
38 They shed innocent blood, even the blood of their sons and of their daughters, whom they sacrificed to the idols of Canaan. The land was polluted with blood.
— і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
39 Thus they were defiled with their works, and prostituted themselves in their deeds.
і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
40 Therefore the LORD burned with anger against his people. He abhorred his inheritance.
І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
41 He gave them into the hand of the nations. Those who hated them ruled over them.
і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
42 Their enemies also oppressed them. They were brought into subjection under their hand.
і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
43 He rescued them many times, but they were rebellious in their counsel, and were brought low in their iniquity.
Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
44 Nevertheless he regarded their distress, when he heard their cry.
Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
45 He remembered for them his covenant, and repented according to the multitude of his loving kindnesses.
і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 He made them also to be pitied by all those who carried them captive.
і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
47 Save us, LORD, our God, gather us from among the nations, to give thanks to your holy name, to triumph in your praise!
Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
48 Blessed be the LORD, the God of Israel, from everlasting even to everlasting! Let all the people say, “Amen.” Praise the LORD!
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
