Job 9
1 Then Job answered,
А Йов відповів та й сказав:
2 “Truly I know that it is so, but how can man be just with God?
Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
3 If he is pleased to contend with him, he can’t answer him one time in a thousand.
Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
4 God is wise in heart, and mighty in strength. Who has hardened himself against him and prospered?
Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
5 He removes the mountains, and they don’t know it, when he overturns them in his anger.
Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
6 He shakes the earth out of its place. Its pillars tremble.
Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
7 He commands the sun and it doesn’t rise, and seals up the stars.
Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
8 He alone stretches out the heavens, and treads on the waves of the sea.
Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
9 He makes the Bear, Orion, and the Pleiades, and the rooms of the south.
Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
10 He does great things past finding out; yes, marvelous things without number.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
11 Behold, he goes by me, and I don’t see him. He passes on also, but I don’t perceive him.
Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
12 Behold, he snatches away. Who can hinder him? Who will ask him, ‘What are you doing?’
Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
13 “God will not withdraw his anger. The helpers of Rahab stoop under him.
Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
14 How much less will I answer him, and choose my words to argue with him?
що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
15 Though I were righteous, yet I wouldn’t answer him. I would make supplication to my judge.
я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
16 If I had called, and he had answered me, yet I wouldn’t believe that he listened to my voice.
Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
17 For he breaks me with a storm, and multiplies my wounds without cause.
Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
18 He will not allow me to catch my breath, but fills me with bitterness.
Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
19 If it is a matter of strength, behold, he is mighty! If of justice, ‘Who,’ says he, ‘will summon me?’
Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
20 Though I am righteous, my own mouth will condemn me. Though I am blameless, it will prove me perverse.
Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
21 I am blameless. I don’t respect myself. I despise my life.
Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
22 “It is all the same. Therefore I say he destroys the blameless and the wicked.
Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
23 If the scourge kills suddenly, he will mock at the trial of the innocent.
Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
24 The earth is given into the hand of the wicked. He covers the faces of its judges. If not he, then who is it?
У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
25 “Now my days are swifter than a runner. They flee away. They see no good.
А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
26 They have passed away as the swift ships, as the eagle that swoops on the prey.
промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
27 If I say, ‘I will forget my complaint, I will put off my sad face, and cheer up,’
Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
28 I am afraid of all my sorrows. I know that you will not hold me innocent.
то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
29 I will be condemned. Why then do I labor in vain?
Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
30 If I wash myself with snow, and cleanse my hands with lye,
Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
31 yet you will plunge me in the ditch. My own clothes will abhor me.
то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
32 For he is not a man, as I am, that I should answer him, that we should come together in judgment.
Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
33 There is no umpire between us, that might lay his hand on us both.
поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
34 Let him take his rod away from me. Let his terror not make me afraid;
Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
35 then I would speak, and not fear him, for I am not so in myself.
тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
