Luke 18
1 He also spoke a parable to them that they must always pray and not give up,
І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,
2 saying, “There was a judge in a certain city who didn’t fear God and didn’t respect man.
говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.
3 A widow was in that city, and she often came to him, saying, ‘Defend me from my adversary!’
У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“
4 He wouldn’t for a while; but afterward he said to himself, ‘Though I neither fear God nor respect man,
Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,
5 yet because this widow bothers me, I will defend her, or else she will wear me out by her continual coming.’”
але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.
6 The Lord said, “Listen to what the unrighteous judge says.
І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?
7 Won’t God avenge his chosen ones who are crying out to him day and night, and yet he exercises patience with them?
А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?
8 I tell you that he will avenge them quickly. Nevertheless, when the Son of Man comes, will he find faith on the earth?”
Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“
9 He also spoke this parable to certain people who were convinced of their own righteousness, and who despised all others:
А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.
10 “Two men went up into the temple to pray; one was a Pharisee, and the other was a tax collector.
„Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.
11 The Pharisee stood and prayed by himself like this: ‘God, I thank you that I am not like the rest of men: extortionists, unrighteous, adulterers, or even like this tax collector.
Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.
12 I fast twice a week. I give tithes of all that I get.’
Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“
13 But the tax collector, standing far away, wouldn’t even lift up his eyes to heaven, but beat his chest, saying, ‘God, be merciful to me, a sinner!’
А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“
14 I tell you, this man went down to his house justified rather than the other; for everyone who exalts himself will be humbled, but he who humbles himself will be exalted.”
Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.
15 They were also bringing their babies to him, that he might touch them. But when the disciples saw it, they rebuked them.
До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
16 Yeshua summoned them, saying, “Allow the little children to come to me, and don’t hinder them, for God’s Kingdom belongs to such as these.
А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.
17 Most certainly, I tell you, whoever doesn’t receive God’s Kingdom like a little child, he will in no way enter into it.”
Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“
18 A certain ruler asked him, saying, “Good Rabbi, what shall I do to inherit eternal life?” (aiōnios g166)
І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“ (aiōnios g166)
19 Yeshua asked him, “Why do you call me good? No one is good, except one: God.
Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!
20 You know the commandments: ‘Don’t commit adultery,’ ‘Don’t murder,’ ‘Don’t steal,’ ‘Don’t give false testimony,’ ‘Honour your father and your mother.’”
Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.
21 He said, “I have observed all these things from my youth up.”
А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“
22 When Yeshua heard these things, he said to him, “You still lack one thing. Sell all that you have and distribute it to the poor. Then you will have treasure in heaven; then come, follow me.”
Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“
23 But when he heard these things, he became very sad, for he was very rich.
А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.
24 Yeshua, seeing that he became very sad, said, “How hard it is for those who have riches to enter into God’s Kingdom!
Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
25 For it is easier for a camel to enter in through a needle’s eye than for a rich man to enter into God’s Kingdom.”
Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.
26 Those who heard it said, “Then who can be saved?”
Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“
27 But he said, “The things which are impossible with men are possible with God.”
А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“
28 Peter said, “Look, we have left everything and followed you.”
І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.
29 He said to them, “Most certainly I tell you, there is no one who has left house, or wife, or brothers, or parents, or children, for God’s Kingdom’s sake,
А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
31 He took the twelve aside and said to them, “Behold, we are going up to Jerusalem, and all the things that are written through the prophets concerning the Son of Man will be completed.
І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.
32 For he will be delivered up to the Gentiles, will be mocked, treated shamefully, and spit on.
Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.
33 They will scourge and kill him. On the third day, he will rise again.”
і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“
34 They understood none of these things. This saying was hidden from them, and they didn’t understand the things that were said.
Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.
35 As he came near Jericho, a certain blind man sat by the road, begging.
І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.
36 Hearing a multitude going by, he asked what this meant.
А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“
37 They told him that Yeshua of Nazareth was passing by.
А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н.
38 He cried out, “Yeshua, you son of David, have mercy on me!”
І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
39 Those who led the way rebuked him, that he should be quiet; but he cried out all the more, “You son of David, have mercy on me!”
А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
40 Standing still, Yeshua commanded him to be brought to him. When he had come near, he asked him,
І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:
41 “What do you want me to do?” He said, “Lord, that I may see again.”
„Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“
42 Yeshua said to him, “Receive your sight. Your faith has healed you.”
Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“
43 Immediately he received his sight and followed him, glorifying God. All the people, when they saw it, praised God.
І зараз видю́щим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали́ хвалу Богові.
