Yochanan 8
1 but Yeshua went to the Mount of Olives.
Ісус же на гору Оли́вну пішов.
2 Now very early in the morning, he came again into the temple, and all the people came to him. He sat down and taught them.
А над ранком прийшов знов у храм, — і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.
3 The scribes and the Pharisees brought a woman taken in adultery. Having set her in the middle,
І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в пере́любі схо́плену жінку, і посере́дині ставлять її,
4 they told him, “Rabbi, we found this woman in adultery, in the very act.
та й говорять Йому: „Оцю жінку, Учителю, зло́влено на гарячому вчинку пере́любу.
5 Now in our Torah, Moses commanded us to stone such women. What then do you say about her?”
Мойсей же в Зако́ні звелів нам таких побива́ти камінням. А Ти що гово́риш?“
6 They said this testing him, that they might have something to accuse him of. But Yeshua stooped down and wrote on the ground with his finger.
Це ж казали вони, Його споку́шуючи, та щоб мати на Нього оска́рження. А Ісус, нахилившись додо́лу, по землі писав пальцем.
7 But when they continued asking him, he looked up and said to them, “He who is without sin amongst you, let him throw the first stone at her.”
А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: „Хто з вас без гріха́, — нехай перший на неї той каменем кине!“
8 Again he stooped down and wrote on the ground with his finger.
І Він знов нахили́вся додо́лу, і писав по землі.
9 They, when they heard it, being convicted by their conscience, went out one by one, beginning from the oldest, even to the last. Yeshua was left alone with the woman where she was, in the middle.
А вони, це почувши й сумлінням доко́рені, стали один по одно́му вихо́дити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всере́дині.
10 Yeshua, standing up, saw her and said, “Woman, where are your accusers? Did no one condemn you?”
І підвівся Ісус, і ніко́го, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: „Де́ ж ті, жінко, що тебе оскаржа́ли? Чи ніхто тебе не засудив?“
11 She said, “No one, Lord.” Yeshua said, “Neither do I condemn you. Go your way. From now on, sin no more.”
А вона відказала: „Ніхто, Господи“. І сказав їй Ісус: „Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!“
12 Again, therefore, Yeshua spoke to them, saying, “I am the light of the world. He who follows me will not walk in the darkness, but will have the light of life.”
І зно́ву Ісус промовляв до них, кажучи: „Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не бу́де ходити у те́мряві той, але́ матиме світло життя“.
13 The Pharisees therefore said to him, “You testify about yourself. Your testimony is not valid.”
Фарисеї ж Йому відказали: „Ти Сам сві́дчиш про Себе, — тим свідо́цтво Твоє неправдиве“.
14 Yeshua answered them, “Even if I testify about myself, my testimony is true, for I know where I came from, and where I am going; but you don’t know where I came from, or where I am going.
Відповів і сказав їм Ісус: „Хоч і сві́дчу про Себе Я Сам, — та правдиве свідо́цтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не ві́даєте, відкіля Я прихо́джу, і куди Я йду.
15 You judge according to the flesh. I judge no one.
Ви за тілом судите, — Я не суджу́ ніко́го.
16 Even if I do judge, my judgement is true, for I am not alone, but I am with the Father who sent me.
А коли Я суджу́, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!
17 It’s also written in your Torah that the testimony of two people is valid.
Та й у вашім Зако́ні написано, що сві́дчення двох чоловіків правдиве.
18 I am one who testifies about myself, and the Father who sent me testifies about me.”
Я Сам свідчу про Себе Самого, і сві́дчить про Мене Отець, що послав Він Мене“.
19 They said therefore to him, “Where is your Father?” Yeshua answered, “You know neither me nor my Father. If you knew me, you would know my Father also.”
I сказали до Нього вони: „Де Отець Твій?“Ісус відповів: „Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б“.
20 Yeshua spoke these words in the treasury, as he taught in the temple. Yet no one arrested him, because his hour had not yet come.
Ці слова́ Він казав при скарбни́ці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопи́в Його, бо то ще не настала година Його.
21 Yeshua said therefore again to them, “I am going away, and you will seek me, and you will die in your sins. Where I go, you can’t come.”
І сказав Він їм зно́ву: „Я відхо́джу, ви ж шукати Мене бу́дете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете“.
22 The Judeans therefore said, “Will he kill himself, because he says, ‘Where I am going, you can’t come’?”
А юдеї казали: „Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибу́ти не можете?“
23 He said to them, “You are from beneath. I am from above. You are of this world. I am not of this world.
І сказав Він до них: „Ви — від до́лу, Я — звисо́ка, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.
24 I said therefore to you that you will die in your sins; for unless you believe that I am he, you will die in your sins.”
Тому́ Я сказав вам, що помре́те в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помре́те в своїх гріхах“.
25 They said therefore to him, “Who are you?” Yeshua said to them, “Just what I have been saying to you from the beginning.
А вони запитали Його: „Хто Ти такий?“І Ісус відказав їм: „ Той, Хто споча́тку, як і говорю́ Я до вас.
26 I have many things to speak and to judge concerning you. However, he who sent me is true; and the things which I heard from him, these I say to the world.”
Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю́, що від Нього почув“.
27 They didn’t understand that he spoke to them about the Father.
Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.
28 Yeshua therefore said to them, “When you have lifted up the Son of Man, then you will know that I am he, and I do nothing of myself, but as my Father taught me, I say these things.
Тож Ісус їм сказав: „Коли ви піді́ймете Лю́дського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не ді́ю, але те говорю́, як Отець Мій Мене був навчив.
29 He who sent me is with me. The Father hasn’t left me alone, for I always do the things that are pleasing to him.”
А Той, Хто послав Мене, перебува́є зо Мною; Отець не зоставив Само́го Мене, бо Я за́вжди чиню́, що Йому до вподо́би“.
30 As he spoke these things, many believed in him.
Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.
31 Yeshua therefore said to those Judeans who had believed him, “If you remain in my word, then you are truly my disciples.
Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: „Як у слові Моїм позоста́нетеся, тоді справді Моїми у́чнями бу́дете,
32 You will know the truth, and the truth will make you free.”
і пізна́єте правду, — а правда вас вільними зробить!“
33 They answered him, “We are Abraham’s offspring, and have never been in bondage to anyone. How do you say, ‘You will be made free’?”
Вони відказали Йому́: „Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були́ ми ніко́ли. То як же Ти кажеш: „Ви станете вільні?“
34 Yeshua answered them, “Most certainly I tell you, everyone who commits sin is the bondservant of sin.
Відповів їм Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха́.
І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік. (aiōn g165)
36 If therefore the Son makes you free, you will be free indeed.
Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.
37 I know that you are Abraham’s offspring, yet you seek to kill me, because my word finds no place in you.
Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподі́яти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.
38 I say the things which I have seen with my Father; and you also do the things which you have seen with your father.”
Я те говорю́, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в ба́тька свого́“.
39 They answered him, “Our father is Abraham.” Yeshua said to them, “If you were Abraham’s children, you would do the works of Abraham.
Сказали вони Йому в відповідь: „Наш отець — Авраам“. Відказав їм Ісус: „Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла́ Авраамові.
40 But now you seek to kill me, a man who has told you the truth which I heard from God. Abraham didn’t do this.
А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.
41 You do the works of your father.” They said to him, “We were not born of sexual immorality. We have one Father, God.”
Ви робите діла батька свого“. Вони ж відказали Йому: „Не родилися ми від пере́любу, — одного ми маєм Отця — то Бога“.
42 Therefore Yeshua said to them, “If God were your father, you would love me, for I came out and have come from God. For I haven’t come of myself, but he sent me.
А Ісус їм сказав: „Якби Бог був Отець ваш, — ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, — не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.
43 Why don’t you understand my speech? Because you can’t hear my word.
Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви сло́ва Мого.
44 You are of your father the devil, and you want to do the desires of your father. He was a murderer from the beginning, and doesn’t stand in the truth, because there is no truth in him. When he speaks a lie, he speaks on his own; for he is a liar, and the father of lies.
Ваш ба́тько — диявол, і пожадли́вості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогу́б споконві́ку, і в правді не всто́яв, бо правди нема в нім. Як гово́рить неправду, то говорить зо сво́го, — бо він неправдомо́вець і ба́тько неправді.
45 But because I tell the truth, you don’t believe me.
А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу́.
46 Which of you convicts me of sin? If I tell the truth, why do you not believe me?
Хто з вас може Мені докори́ти за гріх? Коли ж правду кажу́, чом Мені ви не вірите?
47 He who is of God hears the words of God. For this cause you don’t hear, because you are not of God.”
Хто від Бога, той слухає Божі слова́; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога“.
48 Then the Judeans answered him, “Don’t we say well that you are a Samaritan, and have a demon?”
Відізвались юдеї й сказали Йому́: „Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самаряни́н і де́мона маєш?“
49 Yeshua answered, “I don’t have a demon, but I honour my Father and you dishonour me.
Ісус відповів: „Не маю Я де́мона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажа́єте.
50 But I don’t seek my own glory. There is one who seeks and judges.
Не шукаю ж Я власної слави, — є Такий, Хто шукає та судить.
Поправді, поправді кажу́ вам: Хто слово Моє берегти́ме, не побачить той смерти повік! (aiōn g165)
52 Then the Judeans said to him, “Now we know that you have a demon. Abraham died, as did the prophets; and you say, ‘If a man keeps my word, he will never taste of death.’ (aiōn g165)
І сказали до Нього юдеї: „Тепер ми дізнались, що де́мона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік. (aiōn g165)
53 Are you greater than our father Abraham, who died? The prophets died. Who do you make yourself out to be?”
Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Само́го Себе?“
54 Yeshua answered, “If I glorify myself, my glory is nothing. It is my Father who glorifies me, of whom you say that he is our God.
Ісус відповів: „Як Я сла́влю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.
55 You have not known him, but I know him. If I said, ‘I don’t know him,’ I would be like you, a liar. But I know him and keep his word.
І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу́, що не знаю Його, — буду неправдомо́вець, подібний до вас. Та Я знаю Його, — і слово Його зберігаю.
56 Your father Abraham rejoiced to see my day. He saw it and was glad.”
Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, — і він бачив, і тішився“.
57 The Judeans therefore said to him, “You are not yet fifty years old! Have you seen Abraham?”
А юдеї ж до Нього сказали: „Ти й п'ятидесяти́ ро́ків не маєш іще, — і Авраама Ти бачив?“
58 Yeshua said to them, “Most certainly, I tell you, before Abraham came into existence, I AM.”
Ісус їм відказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Перш, ніж був Авраам, — Я є“.
59 Therefore they took up stones to throw at him, but Yeshua hid himself and went out of the temple, having gone through the middle of them, and so passed by.
І схопи́ли каміння вони, щоб кинути на Нього. Та схова́вся Ісус, і з храму пішов.
