2 Corinthians 3
1 Are we beginning again to commend ourselves? Or do we need, as do some, letters of commendation to you or from you?
Чи не починаємо ми знову самих себе рекомендувати? Чи нам потрібні, як деяким, рекомендаційні листи для вас чи від вас?
2 You are our letter, written in our hearts, known and read by all men,
Ви і є нашим листом, написаним у наших серцях, який знають і читають усі люди.
3 being revealed that you are a letter of Messiah, served by us, written not with ink, but with the Spirit of the living God; not in tablets of stone, but in tablets that are hearts of flesh.
Ви показуєте, що ви – лист Христа, результат нашого служіння, написаний не чорнилом, а Духом живого Бога, не на кам’яних таблицях, а на таблицях людських сердець.
4 Such confidence we have through Messiah towards God,
Цю впевненість ми маємо завдяки Христу перед Богом.
5 not that we are sufficient of ourselves to account anything as from ourselves; but our sufficiency is from God,
Не тому, що ми самі здатні й це наша заслуга. Навпаки, наша здібність – від Бога,
6 who also made us sufficient as servants of a new covenant, not of the letter but of the Spirit. For the letter kills, but the Spirit gives life.
Який зробив нас здібними [бути] служителями Нового Завіту – не букви, а Духа. Адже буква вбиває, а Дух оживляє.
7 But if the service of death, written engraved on stones, came with glory, so that the children of Israel could not look steadfastly on the face of Moses for the glory of his face, which was passing away,
Але якщо служіння смерті, викарбуване буквами на камені, було прославлене так, що сини Ізраїля не могли дивитися на обличчя Мойсея через славу його обличчя, яка минала,
8 won’t service of the Spirit be with much more glory?
то чи не буде служіння Духа славнішим?!
9 For if the service of condemnation has glory, the service of righteousness exceeds much more in glory.
Якщо [в] служінні осуду [є] слава, то служіння праведності набагато перевершує [його] в славі.
10 For most certainly that which has been made glorious has not been made glorious in this respect, by reason of the glory that surpasses.
Адже те, що було прославлене, насправді прославленим не було у порівнянні зі славою, яка [його] перевершує.
11 For if that which passes away was with glory, much more that which remains is in glory.
І якщо те, що минає, [мало] славу, то набагато більшу славу [має] те, що не минає.
12 Having therefore such a hope, we use great boldness of speech,
Тому, маючи таку надію, ми діємо з великою сміливістю,
13 and not as Moses, who put a veil on his face so that the children of Israel wouldn’t look steadfastly on the end of that which was passing away.
а не як Мойсей, який ставив собі покривало на лице, щоб сини Ізраїля не дивилися на кінець того, що минає.
14 But their minds were hardened, for until this very day at the reading of the old covenant the same veil remains, because in Messiah it passes away.
Проте їхній розум був притуплений, бо й досі під час читання Старого Завіту це покривало залишається незнятим, адже [воно] може бути знятим [лише] в Христі.
15 But to this day, when Moses is read, a veil lies on their heart.
І донині, кожного разу, як зачитується Мойсей, на їхньому серці лежить покривало.
16 But whenever someone turns to the Lord, the veil is taken away.
Однак коли [людина] повертається до Господа, покривало знімається.
17 Now the Lord is the Spirit; and where the Spirit of the Lord is, there is liberty.
Господь – це Дух, а де Дух Господа, там свобода.
18 But we all, with unveiled face seeing the glory of the Lord as in a mirror, are transformed into the same image from glory to glory, even as from the Lord, the Spirit.
І всі ми з непокритим лицем, відображаючи Божу славу, немов у дзеркалі, змінюємося згідно з Його образом, із слави в славу як від Господа, Духа.
