John 11
1 Now a certain man was sick, Lazarus from Bethany, of the village of Mary and her sister, Martha.
Був же один, що нездужав Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.
2 It was that Mary who had anointed the Lord with ointment and wiped his feet with her hair, whose brother Lazarus was sick.
Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.
3 The sisters therefore sent to him, saying, “Lord, behold, he for whom you have great affection is sick.”
Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.
4 But when Jesus heard it, he said, “This sickness is not to death, but for the glory of God, that God’s Son may be glorified by it.”
Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.
5 Now Jesus loved Martha, and her sister, and Lazarus.
Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря.
6 When therefore he heard that he was sick, he stayed two days in the place where he was.
Як же почув, що нездужав, тодї зоставсь у тому місці, де був, ще два дні.
7 Then after this he said to the disciples, “Let’s go into Judea again.”
Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.
8 The disciples asked him, “Rabbi, the Jews were just trying to stone you. Are you going there again?”
Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!
9 Jesus answered, “Aren’t there twelve hours of daylight? If a man walks in the day, he doesn’t stumble, because he sees the light of this world.
Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить удень, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.
10 But if a man walks in the night, he stumbles, because the light isn’t in him.”
Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.
11 He said these things, and after that, he said to them, “Our friend Lazarus has fallen asleep, but I am going so that I may awake him out of sleep.”
Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.
12 The disciples therefore said, “Lord, if he has fallen asleep, he will recover.”
Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужав.
13 Now Jesus had spoken of his death, but they thought that he spoke of taking rest in sleep.
Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.
14 So Jesus said to them plainly then, “Lazarus is dead.
Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.
15 I am glad for your sakes that I was not there, so that you may believe. Nevertheless, let’s go to him.”
І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходімо до него.
16 Thomas therefore, who is called Didymus, said to his fellow disciples, “Let’s also go, that we may die with him.”
Рече тодї Тома, на прізвище Близняк, товаришам ученикам: Ходімо й ми, щоб умерти з Ним.
17 So when Jesus came, he found that he had been in the tomb four days already.
Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.
18 Now Bethany was near Jerusalem, about fifteen stadia away.
Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдееять.
19 Many of the Jews had joined the women around Martha and Mary, to console them concerning their brother.
І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.
20 Then when Martha heard that Jesus was coming, she went and met him, but Mary stayed in the house.
Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сиділа в хатї.
21 Therefore Martha said to Jesus, “Lord, if you would have been here, my brother wouldn’t have died.
Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би.
22 Even now I know that whatever you ask of God, God will give you.”
Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дась Тобі Бог.
23 Jesus said to her, “Your brother will rise again.”
Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.
24 Martha said to him, “I know that he will rise again in the resurrection at the last day.”
Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.
25 Jesus said to her, “I am the resurrection and the life. He who believes in me will still live, even if he dies.
Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.
всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому? (aiōn g165)
27 She said to him, “Yes, Lord. I have come to believe that you are the Christ, God’s Son, he who comes into the world.”
Каже йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.
28 When she had said this, she went away and called Mary, her sister, secretly, saying, “The Teacher is here and is calling you.”
І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.
29 When she heard this, she arose quickly and went to him.
Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.
30 Now Jesus had not yet come into the village, but was in the place where Martha met him.
Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.
31 Then the Jews who were with her in the house and were consoling her, when they saw Mary, that she rose up quickly and went out, followed her, saying, “She is going to the tomb to weep there.”
Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.
32 Therefore when Mary came to where Jesus was and saw him, she fell down at his feet, saying to him, “Lord, if you would have been here, my brother wouldn’t have died.”
Мария ж, як прийшла, де був Ісус, й побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.
33 When Jesus therefore saw her weeping, and the Jews weeping who came with her, he groaned in the spirit and was troubled,
Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,
34 and said, “Where have you laid him?” They told him, “Lord, come and see.”
і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.
35 Jesus wept.
І заплакав Ісус,
36 The Jews therefore said, “See how much affection he had for him!”
Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його!
37 Some of them said, “Couldn’t this man, who opened the eyes of him who was blind, have also kept this man from dying?”
Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер?
38 Jesus therefore, again groaning in himself, came to the tomb. Now it was a cave, and a stone lay against it.
Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.
39 Jesus said, “Take away the stone.” Martha, the sister of him who was dead, said to him, “Lord, by this time there is a stench, for he has been dead four days.”
Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.
40 Jesus said to her, “Didn’t I tell you that if you believed, you would see God’s glory?”
Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?
41 So they took away the stone from the place where the dead man was lying. Jesus lifted up his eyes and said, “Father, I thank you that you listened to me.
Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.
42 I know that you always listen to me, but because of the multitude standing around I said this, that they may believe that you sent me.”
Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.
43 When he had said this, he cried with a loud voice, “Lazarus, come out!”
се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!
44 He who was dead came out, bound hand and foot with wrappings, and his face was wrapped around with a cloth. Jesus said to them, “Free him, and let him go.”
І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.
45 Therefore many of the Jews who came to Mary and saw what Jesus did believed in him.
Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.
46 But some of them went away to the Pharisees and told them the things which Jesus had done.
Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.
47 The chief priests therefore and the Pharisees gathered a council, and said, “What are we doing? For this man does many signs.
Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.
48 If we leave him alone like this, everyone will believe in him, and the Romans will come and take away both our place and our nation.”
Коли оставимо Його так, усї увіруютьв Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.
49 But a certain one of them, Caiaphas, being high priest that year, said to them, “You know nothing at all,
Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,
50 nor do you consider that it is advantageous for us that one man should die for the people, and that the whole nation not perish.”
і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.
51 Now he didn’t say this of himself, but being high priest that year, he prophesied that Jesus would die for the nation,
Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,
52 and not for the nation only, but that he might also gather together into one the children of God who are scattered abroad.
і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.
53 So from that day forward they took counsel that they might put him to death.
З того ж дня нарадились, щоб убити Його.
54 Jesus therefore walked no more openly among the Jews, but departed from there into the country near the wilderness, to a city called Ephraim. He stayed there with his disciples.
Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустиш, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.
55 Now the Passover of the Jews was at hand. Many went up from the country to Jerusalem before the Passover, to purify themselves.
Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.
56 Then they sought for Jesus and spoke with one another as they stood in the temple, “What do you think—that he isn’t coming to the feast at all?”
Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?
57 Now the chief priests and the Pharisees had commanded that if anyone knew where he was, he should report it, that they might seize him.
Дали ж і архиєреї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.
