Hebrews 3
1 Therefore, holy brothers, partakers of a heavenly calling, consider the Apostle and High Priest of our confession: Jesus,
Тим же, браттє сьвяте, поклику небесного спільники, вважайте на Посланика і Сьвятителя визнання нашого, на Христа Ісуса.
2 who was faithful to him who appointed him, as also Moses was in all his house.
Вірен Він Тому, хто настановив Його, як і Мойсей у всьому домі Його:
3 For he has been counted worthy of more glory than Moses, because he who built the house has more honor than the house.
більшої бо слави Сей над Мойсея сподобив ся, скільки більшу честь мав, нїж будинок, той, хто вбудував його.
4 For every house is built by someone; but he who built all things is God.
Всякий бо будинок будує хтось, а хто все збудував, се Бог.
5 Moses indeed was faithful in all his house as a servant, for a testimony of those things which were afterward to be spoken,
І Мойсей же вірен у всьому домі Його, яко слуга, на сьвідченнє тому, що мало глаголатись;
6 but Christ is faithful as a Son over his house. We are his house, if we hold fast our confidence and the glorying of our hope firm to the end.
Христос же, яко Син, в домі Його, котрого дім ми, коли свободу і похвалу надїї аж до кінця твердо держати мем.
7 Therefore, even as the Holy Spirit says, “Today if you will hear his voice,
Тим же (яко ж глаголе Дух сьвятий): Сьогоднї, як голос мій почуєте,
8 don’t harden your hearts as in the rebellion, in the day of the trial in the wilderness,
не закаменяйте сердець ваших, як в прогнїванню, в день спокуси в пу-стинї,
9 where your fathers tested me and tried me, and saw my deeds for forty years.
де спокутували мене батьки ваші, досьвідчались про мене, й виділи дїла мої сорок років.
10 Therefore I was displeased with that generation, and said, ‘They always err in their heart, but they didn’t know my ways.’
За се прогнівивсь я на рід той і сказав: Завсїди заблуджують серцем, і не пізнали вони доріг моїх;
11 As I swore in my wrath, ‘They will not enter into my rest.’”
так що поклявсь я в гнїві моїм: Чи (коли) ввійдуть вони в відпочинок мій.
12 Beware, brothers, lest perhaps there might be in any one of you an evil heart of unbelief, in falling away from the living God;
Остерегайтесь, браттє, щоб не було в кого з вас серце лукаве і невірне, та не відступило від Бога живого.
13 but exhort one another day by day, so long as it is called “today”, lest any one of you be hardened by the deceitfulness of sin.
А вговорюйте один одного щодня, доки сьогоднї зоветь ся, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха.
14 For we have become partakers of Christ, if we hold the beginning of our confidence firm to the end,
Бо ми стали ся спільниками Христовими, коли тільки початок істнування до кінця твердо додержимо.
15 while it is said, “Today if you will hear his voice, don’t harden your hearts, as in the rebellion.”
Коли (нам) глаголеть ся: "Сьогоднї, коли почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших, як у прогнїванню".
16 For who, when they heard, rebelled? Wasn’t it all those who came out of Egypt led by Moses?
Деякі бо, чувши, прогнівали (Бога), тільки ж не всї, що вийшли з Єгипту з Мойсейом.
17 With whom was he displeased forty years? Wasn’t it with those who sinned, whose bodies fell in the wilderness?
На кого ж Він гнівив ся сорок років? Чи не на тих, що грішили, котрих кости полягли в пустинї?
18 To whom did he swear that they wouldn’t enter into his rest, but to those who were disobedient?
Кому ж Він кляв ся, що не ввійдуть у впокій Його, коли не неслухняним?
19 We see that they weren’t able to enter in because of unbelief.
І бачимо, що не змогли ввійти за невірство.
