Galatians 2
1 Then after a period of fourteen years I went up again to Jerusalem with Barnabas, taking Titus also with me.
Потім, по чотирнайцятя лїтах, пійшов я знов у Єрусалим із Варнавою, взявши з собою й Тита.
2 I went up by revelation, and I laid before them the Good News which I preach among the Gentiles, but privately before those who were respected, for fear that I might be running, or had run, in vain.
А пійшов я по відкриттю, і предложив їм благовісте, котре проповідую між поганами, тільки па самоті, значнішим, чи не марно я ходжу або ходив.
3 But not even Titus, who was with me, being a Greek, was compelled to be circumcised.
Та й Тит, що був зо мною, не був, яко Грек, примушений обрізатись.
4 This was because of the false brothers secretly brought in, who stole in to spy out our liberty which we have in Christ Jesus, that they might bring us into bondage,
А лжебратам, що крадькома ввійшли, щоб підгледіти волю нашу, що маємо в Христї Ісусї, щоб нас підневолити,
5 to whom we gave no place in the way of subjection, not for an hour, that the truth of the Good News might continue with you.
ми анї на годину не поступились, порючись, щоб істина благовістя пробувала в вас
6 But from those who were reputed to be important—whatever they were, it makes no difference to me; God doesn’t show partiality to man—they, I say, who were respected imparted nothing to me,
Від тих же, що здають ся чим бути (які вони колись були, менї байдуже: Бог не дивить ся на лице чоловіка); ті (кажу), що здають ся чим бути), на мене нїчого не наложили.
7 but to the contrary, when they saw that I had been entrusted with the Good News for the uncircumcised, even as Peter with the Good News for the circumcised—
Нї, противно, зрозумівши, ще звірено менї благовісте необрізання, яко ж Петрові обрізання:
8 for he who worked through Peter in the apostleship with the circumcised also worked through me with the Gentiles—
(хто бо допоміг Петрові до апостольства обрізання, допоміг і менї між поганами; )
9 and when they perceived the grace that was given to me, James and Cephas and John, those who were reputed to be pillars, gave to Barnabas and me the right hand of fellowship, that we should go to the Gentiles, and they to the circumcision.
і пізнавши благодать, дану менї, Яков, та КиФа, та Йоан, що здавали ся стовпами, дали правицї менї та Варнаві на товаришуваннє, щоб ми (були) для поган, а вони для обрізання;
10 They only asked us to remember the poor—which very thing I was also zealous to do.
тільки щоб ми вбогих памятали, про що й я дбав, щоб се чинити.
11 But when Peter came to Antioch, I resisted him to his face, because he stood condemned.
Як же прийшов Петр в Антиохию, устав я проти него в вічі, бо заслужив докору.
12 For before some people came from James, he ate with the Gentiles. But when they came, he drew back and separated himself, fearing those who were of the circumcision.
Перше бо нїм прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; як же прийшли, таївсь і відлучавсь, боячись тих, що були з обрізання.
13 And the rest of the Jews joined him in his hypocrisy, so that even Barnabas was carried away with their hypocrisy.
Лицемірили з ним також і инші Жиди, так що й Варнава зведений був лицемірством їх.
14 But when I saw that they didn’t walk uprightly according to the truth of the Good News, I said to Peter before them all, “If you, being a Jew, live as the Gentiles do, and not as the Jews do, why do you compel the Gentiles to live as the Jews do?
Та, як побачив я, що вони неправо ходять по євангелській істині, то я сказав Петрові перед усїма: коли ти, бувши Жидовином, живеш по-поганськи, а не пожидівськи, то на що примушуєш поган жити пожидівськи?
15 “We, being Jews by nature and not Gentile sinners,
Ми по природі Жиди, а не грішника з поган;
16 yet knowing that a man is not justified by the works of the law but through faith in Jesus Christ, even we believed in Christ Jesus, that we might be justified by faith in Christ and not by the works of the law, because no flesh will be justified by the works of the law.
та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб справдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не справдить ся дїлами закову нїяке тїло.
17 But if while we sought to be justified in Christ, we ourselves also were found sinners, is Christ a servant of sin? Certainly not!
Коли ж, шукаючи справдитись у Христї, і самі явились грішниками, то чи Христос не служитель гріху? Нехай не буде!
18 For if I build up again those things which I destroyed, I prove myself a law-breaker.
Бо коли я знов будую, що зруйнував, то переступником себе представляю.
19 For I through the law died to the law, that I might live to God.
Я бо через закон законові умер, щоб жити Богові.
20 I have been crucified with Christ, and it is no longer I who live, but Christ lives in me. That life which I now live in the flesh, I live by faith in the Son of God, who loved me and gave himself up for me.
Я рознятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене.
21 I don’t reject the grace of God. For if righteousness is through the law, then Christ died for nothing!”
Не відкидаю благодати Божої; коли бо через закон праведність, то Христос марно вмер.
