Acts 22
1 “Brothers and fathers, listen to the defense which I now make to you.”
Мужі брати й батьки, вислухайте тепер мов оправданнє перед вами.
2 When they heard that he spoke to them in the Hebrew language, they were even more quiet. He said,
Почувши ж, що Жидівською мовою говорив до них, ще більш утихомирились.
3 “I am indeed a Jew, born in Tarsus of Cilicia, but brought up in this city at the feet of Gamaliel, instructed according to the strict tradition of the law of our fathers, being zealous for God, even as you all are today.
І рече: Я справді чоловік Жидовин, роджений у Тарсї Киликийському, зрощений же у сьому городї при ногах Гамалиїла, навчений добре отцївського закону, бувши ревнителем Бога, якож вв всї тепер.
4 I persecuted this Way to the death, binding and delivering into prisons both men and women,
Я сей путь гонив до смерти, вяжучи та віддаючи в темниці чоловіків і жінок;
5 as also the high priest and all the council of the elders testify, from whom also I received letters to the brothers, and traveled to Damascus to bring them also who were there to Jerusalem in bonds to be punished.
яко ж і архиєрей засьвідкує менї, і вся старшина, від котрих і листи взявши до братів, ішов я в Дамаск, щоб звязавши привести у Єрусалим тих, що там були, щоб скарано їх.
6 “As I made my journey and came close to Damascus, about noon suddenly a great light shone around me from the sky.
Стало ся ж мені, як ішов я і наближавсь до Дамаску, о полуднї зразу осияло мене велике сьвітло з неба.
7 I fell to the ground and heard a voice saying to me, ‘Saul, Saul, why are you persecuting me?’
І впав я на землю, і почув голос, глаголючий менї: Савле, Савле, чого мене гониш?
8 I answered, ‘Who are you, Lord?’ He said to me, ‘I am Jesus of Nazareth, whom you persecute.’
Я ж озвавсь: Хто єси, Господи? і рече до мене: Я Ісус Назорей, котрого ти гониш.
9 “Those who were with me indeed saw the light and were afraid, but they didn’t understand the voice of him who spoke to me.
Ті ж, що були зо мною, видїли сьвітло і полякались; голосу ж не чули, що глаголав мені.
10 I said, ‘What shall I do, Lord?’ The Lord said to me, ‘Arise, and go into Damascus. There you will be told about all things which are appointed for you to do.’
Сказав же я: Що робити мені, Господи? Господь же рече до мене: Уставши йди в Дамаск; а там скажеть ся тобі про все, що постановлено тобі робити.
11 When I couldn’t see for the glory of that light, being led by the hand of those who were with me, I came into Damascus.
Як же не бачив я від сяйва того сьвітла, то ведений за руку від тих, що були зо мною, увійшов я в Дамаск.
12 “One Ananias, a devout man according to the law, well reported of by all the Jews who lived in Damascus,
Ананїя ж, чоловік один побожний по закону, доброї слави у всіх тамешнїх Жидів,
13 came to me, and standing by me said to me, ‘Brother Saul, receive your sight!’ In that very hour I looked up at him.
прийшовши до мене і ставши, рече менї: Савле брате, прозри. І я тій ж години побачив його.
14 He said, ‘The God of our fathers has appointed you to know his will, and to see the Righteous One, and to hear a voice from his mouth.
Він же рече: Бог отцїв наших вибрав тебе розуміти волю Його, й видїти Праведника, й чути голос із уст Його.
15 For you will be a witness for him to all men of what you have seen and heard.
Бо будеш сьвідком Йому перед усіма людьми у тому, що ти бачив і чув єси.
16 Now why do you wait? Arise, be baptized, and wash away your sins, calling on the name of the Lord.’
А тепер чого гаєш ся? уставши охрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє.
17 “When I had returned to Jerusalem and while I prayed in the temple, I fell into a trance
І сталось, як вернувсь я в Єрусалим та моливсь у церкві, то був у захопленню,
18 and saw him saying to me, ‘Hurry and get out of Jerusalem quickly, because they will not receive testimony concerning me from you.’
і видів Його, глаголючого мені: Поспіши та вийди боржій з Єрусалиму, бо не приймуть сьвідчення твого про мене.
19 I said, ‘Lord, they themselves know that I imprisoned and beat in every synagogue those who believed in you.
А я сказав: Господи, вони знають, що я вкидав у темниці та бив по школах тих, що вірували в Тебе.
20 When the blood of Stephen, your witness, was shed, I also was standing by, consenting to his death, and guarding the cloaks of those who killed him.’
І як пролилась кров СтеФана, сьвідка Твого, я сам стояв і похваляв убийство його, стережучи одежі убийцїв його.
21 “He said to me, ‘Depart, for I will send you out far from here to the Gentiles.’”
І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе.
22 They listened to him until he said that; then they lifted up their voice and said, “Rid the earth of this fellow, for he isn’t fit to live!”
Слухали ж його аж до сього слова, а тепер зняли голос свій, кажучи: Геть із землі такого! не жити йому.
23 As they cried out, threw off their cloaks, and threw dust into the air,
Як же кричали вони та кидали одежу, та підкидали порохом на воздух,
24 the commanding officer commanded him to be brought into the barracks, ordering him to be examined by scourging, that he might know for what crime they shouted against him like that.
звелїв тисячник вести його в замок, і казав бійкою допитуватись у него, щоб дознатись, чого так гукають на него.
25 When they had tied him up with thongs, Paul asked the centurion who stood by, “Is it lawful for you to scourge a man who is a Roman, and not found guilty?”
Як же розтягнуто (вязано) його реміннєм, рече Павел до сотника стоячого: Хиба годить ся вам чоловіка Римлянина, та й несудженого, бити?
26 When the centurion heard it, he went to the commanding officer and told him, “Watch what you are about to do, for this man is a Roman!”
Почувши ж сотник, приступивши до тисячника, сповістив, говорячи: Дивись, що хочеш робити; чоловік бо сей Римлянин.
27 The commanding officer came and asked him, “Tell me, are you a Roman?” He said, “Yes.”
Прийшовши тисячник промовив до него: Скажи мені, чи Римлянин єси ти? Він же рече: Так.
28 The commanding officer answered, “I bought my citizenship for a great price.” Paul said, “But I was born a Roman.”
І відказав тисячник: За велику суму здобув я се горожанство. Павел же рече: Я ж і родивсь (у йому).
29 Immediately those who were about to examine him departed from him, and the commanding officer also was afraid when he realized that he was a Roman, because he had bound him.
Зараз тоді відступили від него ті, що мали в него допитуватись; і тисячник злякав ся, довідавшись, що се Римлянин, і що він його закував.
30 But on the next day, desiring to know the truth about why he was accused by the Jews, he freed him from the bonds and commanded the chief priests and all the council to come together, and brought Paul down and set him before them.
Назавтра ж, хотівши довідатись певно, за що винуватять його, зняв з него кайдани, і звелїв прийти архиєреям і всій раді їх і, вивівши Павла, поставив перед ними.
