Acts 20
1 After the uproar had ceased, Paul sent for the disciples, took leave of them, and departed to go into Macedonia.
А, як утихомирилась буча, покликав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї.
2 When he had gone through those parts and had encouraged them with many words, he came into Greece.
Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію.
3 When he had spent three months there, and a plot was made against him by Jews as he was about to set sail for Syria, he determined to return through Macedonia.
Поживши ж (там) три місяці, як засіли на него Жиди, коли хотів був плисти в Сирию, надумавсь вернутись через Македонию.
4 These accompanied him as far as Asia: Sopater of Beroea, Aristarchus and Secundus of the Thessalonians, Gaius of Derbe, Timothy, and Tychicus and Trophimus of Asia.
Товаришували йому до Азиї Сосипатр Вериєць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та Трофим.
5 But these had gone ahead, and were waiting for us at Troas.
Сї, пійшовши попереду, підождали нас у Троядї.
6 We sailed away from Philippi after the days of Unleavened Bread, and came to them at Troas in five days, where we stayed seven days.
Ми ж поплили після опрісночних днїв із Филип, та й прибули до них за пять днів у Трояду, де пробули сім день.
7 On the first day of the week, when the disciples were gathered together to break bread, Paul talked with them, intending to depart on the next day; and continued his speech until midnight.
Первого ж дня в тижнї, як зібрались ученики на ломаннє хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи.
8 There were many lights in the upper room where we were gathered together.
Було ж сьвітла много в гірницї, де ми зібрали ся.
9 A certain young man named Eutychus sat in the window, weighed down with deep sleep. As Paul spoke still longer, being weighed down by his sleep, he fell down from the third floor and was taken up dead.
Сидїв же один молодець, на ймя Євтих, на вікнї, та й обняв його твердий сон; і, як Павед промовляв много, похилрзпшсь зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого.
10 Paul went down and fell upon him, and embracing him said, “Don’t be troubled, for his life is in him.”
Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому.
11 When he had gone up, had broken bread and eaten, and had talked with them a long while, even until break of day, he departed.
Зійшовши ж угору, переломив хліб, і попоївши, бесідував богато аж до зорі, та й пійшов.
12 They brought the boy in alive, and were greatly comforted.
Привели ж хлопця живого і втішились немало.
13 But we, going ahead to the ship, set sail for Assos, intending to take Paul aboard there; for he had so arranged, intending himself to go by land.
Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотівши звідтіля взяти Павла, так бо звелів, хотівши сам ійти пішки.
14 When he met us at Assos, we took him aboard and came to Mitylene.
Як же зійшов ся з нами в Асонї, узявши його, прибули ми в Митилену.
15 Sailing from there, we came the following day opposite Chios. The next day we touched at Samos and stayed at Trogyllium, and the day after we came to Miletus.
А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет.
16 For Paul had determined to sail past Ephesus, that he might not have to spend time in Asia; for he was hastening, if it were possible for him, to be in Jerusalem on the day of Pentecost.
Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі.
17 From Miletus he sent to Ephesus and called to himself the elders of the assembly.
З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних.
18 When they had come to him, he said to them, “You yourselves know, from the first day that I set foot in Asia, how I was with you all the time,
Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу,
19 serving the Lord with all humility, with many tears, and with trials which happened to me by the plots of the Jews;
служачи Господові з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся мені од Жидівського чигання,
20 how I didn’t shrink from declaring to you anything that was profitable, teaching you publicly and from house to house,
і що я ні від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам,
21 testifying both to Jews and to Greeks repentance toward God and faith toward our Lord Jesus.
сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.
22 Now, behold, I go bound by the Spirit to Jerusalem, not knowing what will happen to me there;
І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся мені.
23 except that the Holy Spirit testifies in every city, saying that bonds and afflictions wait for me.
Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть.
24 But these things don’t count; nor do I hold my life dear to myself, so that I may finish my race with joy, and the ministry which I received from the Lord Jesus, to fully testify to the Good News of the grace of God.
Та ні про що я не дбаю, й не дорога мені душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати евангелию благодати Божої.
25 “Now, behold, I know that you all, among whom I went about preaching God’s Kingdom, will see my face no more.
І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже.
26 Therefore I testify to you today that I am clean from the blood of all men,
Тим я сьвідкую вам сьогодні, що чистий я від крові всіх.
27 for I didn’t shrink from declaring to you the whole counsel of God.
Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу.
28 Take heed, therefore, to yourselves and to all the flock, in which the Holy Spirit has made you overseers, to shepherd the assembly of the Lord and God which he purchased with his own blood.
Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.
29 For I know that after my departure, vicious wolves will enter in among you, not sparing the flock.
Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада.
30 Men will arise from among your own selves, speaking perverse things, to draw away the disciples after them.
І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою.
31 Therefore watch, remembering that for a period of three years I didn’t cease to admonish everyone night and day with tears.
Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.
32 Now, brothers, I entrust you to God and to the word of his grace, which is able to build up and to give you the inheritance among all those who are sanctified.
А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими.
33 I coveted no one’s silver, gold, or clothing.
Срібла або золота або одежі, - нічого не жадав я.
34 You yourselves know that these hands served my necessities, and those who were with me.
Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оці руки мої.
35 In all things I gave you an example, that so laboring you ought to help the weak, and to remember the words of the Lord Jesus, that he himself said, ‘It is more blessed to give than to receive.’”
У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щасте давати, ніж приймати.
36 When he had spoken these things, he knelt down and prayed with them all.
І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними.
37 They all wept freely, and fell on Paul’s neck and kissed him,
Доволї ж було плачу у всіх, і, впавши на шию Павлові, цілували його,
38 sorrowing most of all because of the word which he had spoken, that they should see his face no more. Then they accompanied him to the ship.
смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля.
